отруєння цинком
Регулюючий орган Євразійського економічного союзу (ЄАЕС об'єднує Вірменію, Білорусь, Казахстан, Киргизстан і Росію) - Євразійська економічна комісія (ЄЕК) розпочала антидемпінгове розслідування щодо оцинкованого прокату, який постачають Китай і Україна. Як це вплине на вітчизняних виробників?
Відповідне повідомлення Департаменту захисту внутрішнього ринку опубліковано на офіційному сайті комісії 29 червня (www.eurasiancommission.org). В ЄЕК поскаржилися всі найбільші російські виробники оцинковки - ПАТ «Магнітогорський металургійний комбінат», ПАТ «Новолипецький металургійний комбінат» і ПАТ «Северсталь» (Череповець).
Об'єктом розслідування є листової і рулонний холоднокатаний прокат і гарячекатаний прокат, оцинкований гарячим способом, з покриттям алюмінієво-цинковим сплавами.
Дана продукція використовується переважно в будівельній індустрії (з такого металу виготовляють профнастил, металочерепицю, водостічні та профільні труби, елементи для сайдінгової обшивки, покрівлі, парканів і парапетів). Крім того, оцинковка застосовується в автомобілебудуванні, машинобудуванні, у виробництві обладнання для харчової промисловості, у випуску побутової техніки і т. Д.
Російські заводи вважають, що в минулому році оцинкований прокат з КНР і України поставлявся на територію ЄАЕС за демпінговими цінами. На думку російської сторони, торгова маржа перевищувала розмір мінімально допустимої і склала 16,4% для постачальників з КНР і 25,6% - для виробників з нашої країни.
Ініціатори антидемпінгового розслідування стверджують, що в минулому році обсяг реалізації оцинкованого прокату місцевого виробництва в країнах ЄАЕС скоротився на 1,3%. При цьому товарні запаси в кінці 2017 року збільшилися на 6,7%.
При цьому металургійні підприємства ЄАЕС на тлі знижується ціни оцинковки з КНР і України і одночасно збільшується собівартості місцевого виробництва на 15,2% були змушені стримувати ціни на 6,5% на шкоду фінансовим показникам, що призвело до зниження прибутку і рентабельності.
Основним виробником оцинкованого прокату в Україні є група «Метінвест» Ріната Ахметова. Перш за все це Маріупольський меткомбінат ім. Ілліча. Дві лінії цинкування підприємства здатні сумарно виробляти 32-33 тис. Т продукції на місяць (теоретично 384-396 тис. Т на рік). При цьому прес-служба комбінату в минулому році постійно повідомляла про освоєння нових видів оцинкованої продукції.
Крім того, ще з липня 2015 р торговий підрозділ холдингу «Метінвест-СМЦ» розпочало співпрацю з компанією «Модуль-Україна» (Кам'янець-Подільський, Хмельницька обл.). Так, «Метінвест» постачав в Кам'янець-Подільський метал власного виробництва, який «Модуль-Україна» оцинковувати, фарбував і передавав для подальшої реалізації на «Метінвест-СМЦ». В цілому проектна виробнича потужність «Модуля» становить 200 тис. Т оцинкованого тонколистового металу на рік.
А вже в березні цього року ТОВ «Метінвест-СМЦ» придбало завод «Юність» по виробництву холоднокатаного оцинкованого плоского прокату в Кривому Розі. Завод почав діяльність в 2010 р Тоді підприємство входило до складу керуючої компанії «Вектрон» (РФ).
З травня 2012 по грудень 2016 році завод простоював. З кінця 2016 г. «Метінвест» розпочав поставки холоднокатаних рулонів на «Юність» для оцинкування за давальницькою схемою.
У 2017 році завод виробив близько 20 тис. Т продукції. Але на сьогоднішній день відомо про плани «Метінвесту» збільшити завантаження потужностей заводу до 50-80 тис. Т в 2018-м. При тому, що проектна потужність обладнання «ЮНІСТЬ» становить 100 тис. Т на рік. Так що резерви зростання тут ще не вичерпані.
В Україні існував ще один виробник оцинковки - ТОВ «Метали і полімери» (Алчевськ). Але сьогодні завод простоює, так як опинився на окупованій частині Луганської області.
Відомо, що за 8 місяців 2017 року група «Метінвест» збільшила експорт оцинкованого прокату в порівнянні з аналогічним періодом 2016 року на 40% (до 155 тис. Т). При цьому головний приріст відбувся за рахунок поставок в країни Європи, СНД (без урахування Росії), Близького Сходу і Північної Америки. Експортом металу в РФ займається спеціальний підрозділ корпорації ТОВ «Метінвест Євразія».
У 2017 року українські виробники не здійснювали поставки оцинковки в Казахстан і Киргизстан. У Вірменії експортували лише 400 т. До Білорусі продали понад 11,5 тис. Т (див. Табл.) Але, з огляду на нещодавно оголошений курс Мінська і Києва на різке збільшення взаємного товарообігу, навряд чи такі поставки можуть викликати невдоволення білоруської сторони.
Інша справа Росія. Після дворічного спаду в 2016 р споживання в РФ оцинкованого прокату і прокату з полімерним покриттям почало відновлюватися і склало 2,86 млн. Т. З них 25% (майже 716 тис. Т) продукції було завезено з Китаю, Південної Кореї та України.
У 2017 року українці продали в Росію 126,1 тис. Т оцинковки на суму понад $ 74 млн. А за I квартал 2018 року - 21 тис. Т на $ 13,2 млн.
Експерти, описуючи нинішню ситуацію на російському ринку металопродукції, відзначають зниження купівельної спроможності, посилене зростанням відпускних цін виробників металу. Тому сьогодні спостерігається ефект т. Н. відкладеного попиту, але вже в середині липня - після закінчення чемпіонату світу з футболу - металоторгівців очікують сплеску споживчої активності.
При цьому російські металурги вирішили повністю замістити імпорт оцинкованого прокату власною продукцією, так як попит на неї зростає. За неймовірним збігом все ініціатори антидемпінгового розслідування проти оцинковки з України нарощують власні потужності з виробництва аналогічної продукції.
Так, Новолипецький МК закінчує будівництво агрегату безперервного гарячого цинкування продуктивністю 450 тис. Т на рік. Магнітогорський МК запустив новий агрегат цинкування і оголосив про плани збільшення продажів оцинковки. А «Северсталь» запускає новий цех покриття металів в складі лінії безперервного гарячого цинкування (400 тис. Т / рік) і агрегат полімерних покриттів (200 тис. Т / рік).
Потужності українських підприємств з виробництва прокату з покриттям (оцинкованого і полімерного) досягли 5,7 млн. Т в рік (хоча їх завантаженість в минулому році оцінювалася на рівні близько 75%). А в 2018 р металурги РФ збільшать можливості випуску даної металопродукції ще на 7-8% (до 6,1-6,2 млн. Т). Це при тому, що внутрішнє споживання ледь досягає 5 млн. Т. Проте тільки за III квартал 2017 го імпорт в РФ склав близько 1 млн. Т прокату з покриттям, що на 18% перевищило рівень за аналогічний період 2016- го. Основні обсяги поставляються з Китаю (зростання склало 19%) і Казахстану (+ 36%). Втім, Казахстан входить в ЄАЕС, і антидемпінгом їх виробників не видворити.
Ще одним найбільшим імпортером оцинкованого прокату в Росію є КНР, і потіснити на власному ринку місцеві металурги планують саме китайських колег. А передбачувані антидемпінгові санкції проти «Метінвесту» в даному контексті є скоріше ще одним елементом міждержавного протистояння.
Цікаво, що сам «Метінвест» закликав обмежити поставки китайського прокату на український ринок ще в минулому році. Справа в тому, що після провалу 2014 р коли споживання оцинкованого прокату в Україні скоротилося приблизно на 35% і склало близько 260 тис. Т (цей показник відповідає рівню попиту в кризовий 2009 р), в 2017-м попит на оцинковку в нашій країні почав відновлюватися. І, за прогнозами, в 2018 р продажу даного виду металопродукції на внутрішньому ринку досягнуто 320 тис. Т (з них понад третину - 128 тис. Т - може закрити імпорт).
Очевидне зростання внутрішнього ринку і збільшення імпорту змусило зацікавлені компанії, перш за все групи «Метінвест», заговорити про захист вітчизняного виробника. В основному оцинкований прокат поставляється в нашу країну з Китаю (25-30% ринку), Європи (10-20%), Туреччини та Росії (5-10%).
Топ-менеджери «Метінвесту» неодноразово скаржилися на відсутність обмежень торгового режиму українського ринку і його відкритість для імпортного прокату навіть найнижчої якості за демпінговими цінами.
У корпорації посилалися на досвід інших регіонів світу, де в результаті світової профіциту пропозиції, створеного металургійним комплексом КНР, посилили протекціоністські заходи. Так, сьогодні імпортні мита на оцинковані і полімерні рулони з Китаю діють в Євросоюзі.
думка
Ярослав Снігур, партнер адвокатського об'єднання «Гесторс»:
Ярослав Снігур, партнер адвокатського об'єднання «Гесторс»
- З формальної точки зору антидемпінгові обмеження можуть вводитися проти будь-якої держави за межами ЄАЕС, якщо частка такої країни в загальному обсязі імпорту в ЄАЕС перевищує 3%. Ця норма міститься у відповідній угоді СОТ.
Як правило, подібні розслідування тривають 12-18 місяців. Слід враховувати, що в рамках розслідування існує можливість застосування тимчасових обмежувальних заходів. І українській стороні перш за все необхідно визначитися з доцільністю участі / неучасті в розслідуванні.
Проведення антидемпінгових розслідувань регулюється Угодою про застосування статті VI Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 Будучи членами СОТ, Україна і РФ є учасниками даної угоди. При вступі до СОТ Російська Федерація взяла на себе зобов'язання відповідності митно-тарифної політики ЄАЕС нормам СОТ, в тому числі і «антидемпінгового» угоди. Виходячи з цього, українські виробники в даному розслідуванні мають усі права, які передбачаються нормами СОТ.
Таким чином, для українських виробників існує можливість повноцінної участі в розслідуванні. Результат такої участі буде залежати від торгової політики, якої українські компанії дотримувалися на ринку ЄАЕС, а також від якості участі компаній в розслідуванні.
Завдання державних органів (в першу чергу Мінекономіки) полягає в тому, щоб сприяти українським виробникам, які беруть участь в розслідуванні, а також стежити за дотриманням їх прав, передбачених Угодою СОТ.
У будь-якому випадку в подібних розслідуваннях важливою умовою є саме участь виробників. Участь тільки державних органів значно менш ефективно.
В результаті антидемпінгового розслідування можуть бути застосовані антидемпінгові заходи у вигляді мита. Практика останніх років показує, що розміри антидемпінгових мит для українських компаній в ЄАЕС (в різних розслідуваннях) складають від 4% до 40%.
Розмір мита встановлюється в залежності від результатів розслідування шляхом порівняння експортної ціни і, як правило, ціни, по якій аналогічний товар продавався на внутрішньому ринку.
Таке порівняння повинно проводитися на однаковому рівні продажів (як правило, «франко-завод») з урахуванням даних за певний період (зазвичай за 1 рік, що передує даті початку розслідування).
Також обмежувальна міра може бути застосована у вигляді добровільного цінового зобов'язання іноземного виробника / експортера, однак на практиці ЕАЕК рідко застосовує даний вид обмеження.
Без змін: віримо, сподіваємося, чекаємо
За даними Об'єднання підприємств «Укрметалургпром», за 5 місяців 2018 р українськими металургами випущено 7,72 млн. Т металопрокату (105% порівняно з аналогічним періодом 2017 г.).
За інформацією ДП «Держаналітінформ», експортовано 6,43 млн. Т, або 83,2% виробленої металопродукції. Це приблизно відповідає аналогічному періоду 2017 році, тоді частка експорту склала 83,6% (6,17 млн. Т при загальному виробництві металопрокату 7,39 млн. Т).
Таким чином, революційних змін в політиці продажів у металургів не відбулося. Як і раніше, левова частка виробленої продукції поставляється за кордон, а значну частину експорту складають напівфабрикати - понад 42%.
Зауважимо, що на українському ринку дещо збільшилася частка імпортного сортового прокату (арматура, круг, квадрат, шестигранник, смуга плоского перетину). Це пояснюється перш за все втратою Єнакіївського метзаводу (який спеціалізувався на виробництві сортового прокату), який перейшов з-під юрисдикції України під управління самопроголошених влади т. Н. "ДНР".
Основними експортними ринками вітчизняної металопродукції в січні-травні 2018 р були Євросоюз (34,8%), Африка (15,8%), країни Європи, включаючи Туреччину (13,1%), і держави Близького Сходу (11,4% ). Найчастіше імпортні поставки здійснювалися з СНД (59,6%), Азії (19,1%) і ЄС-28 (15,9%).
Шановні читачі, PDF-версію статті можна скачати тут ...
Як це вплине на вітчизняних виробників?