Росія '' подарувала '' Азербайджану два села і 600 громадян

01 08 2011, 12:33

Переглядів: 2714

Коментарі: 0

розділ: дайджест

Росія віддала Азербайджану половину водозабору річки Самур і два села, до цього входили до складу Дагестану, разом з 600 проживають там лезгинами-громадянами РФ. Азербайджан же крім цього отримав ще й перше в своїй новітній історії міжнародне визнання своїх кордонів - жодне інше сусіднє з ним держава такої честі Баку до сих пір не удостоїв.
Такий підсумок ратифікованого вчора президентом РФ Дмитром Медведєвим російсько-азербайджанського договору про державний кордон, який був укладений в Баку ще 3 вересня минулого року.
Настільки «взаємовигідний» характер виробленого тоді російською стороною обміну, однак, до сих пір замовчувався. Справжня правда про договір спливла назовні, коли він потрапив на ратифікацію в Держдуму. Сталося це 17 червня, коли документ був спішно «сюрпризом» включений до порядку денного засідання нижньої палати парламенту.
Заступник міністра закордонних справ Григорій Карасін, який представляв документ Думі, зачитував звичні співробітниці МЗС кліше: договір, мовляв, укладений для того, щоб «з сусідами жити дружно», «щоб відстояти наші інтереси». А перенесення російсько-азербайджанського кордону на середину русла річки (раніше вона пролягала по правому, азербайджанському березі) викликаний тим, що азербайджанська сторона не визнавала водозабір річки російським і тому забирала для своїх потреб 90% водних ресурсів Самура.
Аргументація, наведена паном Карасіним, просто приголомшує. Виявляється, Росія уклала дуже вигідну угоду: у неї до цього крали майже всю воду, а тепер вона твердо домовилася зі злодіями про те, що ті будуть забирати лише половину. Заради такої вигоди не соромно віддати на додачу і два села з 600 громадянами.
Вигідність угоди, однак, чомусь не визнали ці самі 600 громадян. Лезгини ніяк не можуть зрозуміти, чому злодіїв Росія не тільки не покарала, але навіть преміювала. А ось їх самих - громадян РФ, повторимо - віддала Азербайджану немов річ.
«Вигідність» договору для Росії підкреслює ще одна характерна деталь. Коли документ такого роду вноситься в Думу на ратифікацію, до нього належить заздалегідь докладати карту - щоб парламентарії змогли розібратися, чи виправдане чергову зміну кордонів, чи ні. Так ось, глава Комітету Держдуми у справах СНД Олексій Островський (фракція ЛДПР), як повідомляє «Радянська Росія», до останнього моменту залишав депутатів без додатка до Договору - копії карти із зазначенням лінії нового кордону між РФ і Азербайджаном. При цьому на Раді Думи він пояснював: «Ми її (карту) спеціально не роздають депутатам, щоб не привертати уваги ...»
Комуністи, тим не менш, не дозволили ратифікації пройти «тихо і непомітно». Депутат Сергій Решульскій, слова якого наводить «Радянська Росія», заявив: «Росії, Південного Дагестану новий переділ завдає великої матеріальної шкоди. Договір розділяє непропорційно і несправедливо річковий водозабір. Для Дагестану, особливо Магарамкентском району, вода річки Самур представляє величезну цінність. Приблизно на 5 млрд рублів. Азербайджан незаконно використовує цю воду, хоча 96% водостоку - це російська земля. У радянські часи наша кордон проходив по правому березі Самура, по території Азербайджану. А Медведєв погодився провести лінію кордону по центру річки ... З чого ми так віддаємо все? »
Але саме непростиме для президента РФ, на думку Решульскій, - це відношення до своїх громадян, зазначає кореспондент видання. «Вододілом річки Самур розділяється лезгинський народ, - заявив Решульскій. - Два їх селища разом з жителями-росіянами залишаються на території Азербайджану. Важко уявити, що з ними буде. Їх вже сьогодні витісняє азербайджанська сторона під будь-яким приводом, починаючи від фізичного тиску. Якщо ми узаконимо цю межу, то наші громадяни можуть виявитися біженцями без даху над головою і землі ... Прийняти азербайджанське громадянство вони не хочуть, а продати за безцінь свої житла і піти означатиме для них жебрацтво. Не можна ратифікувати Договір! По крайней мере, його треба перенести на осінню сесію до врегулювання питань переселення цих людей або виділення їх в особливий статус ... »
Шум, піднятий комуністами, втім, на долю російсько-азербайджанського договору не позначився. Думський більшості з «Єдиної Росії», яке підтримали і депутати інших фракцій, легко проголосувало за закон про ратифікацію російсько-азербайджанського договору про кордон. Що стосується подальшої долі 600 громадян РФ, відданих Азербайджану, то пан Карасін обмежився словами: «Так розпорядилася історія, ми будемо підтримувати контакти з ними». Ось і вся «турбота».
Самі ж лезгини переконані, що Росія їх попросту «обміняла на газ» - вони неспроста підозрюють, що шматок російської території разом з 600 громадянами РФ був просто обміняний російською владою на згоду Азербайджану збільшити поставки свого газу в Росію і знизити на нього тарифи.
Тут з'ясовується ще одна сторона «вигідності» для Росії договору про кордон з Азербайджаном. Справа в тому, що Росія, можливо, і зацікавлена ​​в збільшенні поставок азербайджанського газу - але тільки не для своїх потреб. Азербайджанський газ потрібен Росії, перш за все, для того, щоб він не пішов, не дай Бог, в «Набукко» - щоб «Газпром» залишився б монополістом. Але це значить, що наше керівництво ставить інтереси «Газпрому» вище загальнодержавних. Інакше як можна виправдати розмін російської території (з проживаючими на ній громадянами!) На якусь міфічну вигоду «Газпрому»?
Чому - міфічну? Та тому що де документально зафіксоване згоду Азербайджану віддати нам свій газ? А його немає і, напевно, не буде. Тому що газ для Азербайджану - це і інструмент для проведення політики багатовекторності. Пообіцяють йому Штати якусь супервигоду (так можуть і руки просто-напросто викрутити) - і Баку благополучно забуде про газові домовленості з Москвою. А ось два села, 600 громадян і весь водозабір Самура Росія назад вже не поверне. Все - договір ратифікований повністю.
В цілому ж, нова територіальна поступка нашої влади наочно показує, що наша російська земля для них - не священна територія, заповідана нам предками, а всього лише предмет комерційного торгу. Наші предки проливали за неї кров - а нинішня влада дозволяють собі її «вигідно обмінювати». При такому комерційному підході незрозуміло, як вони скористаються нашою землею, якщо постане, наприклад, питання про необхідність захищати її зі зброєю в руках? Того й гляди, розбіжаться адже.
Але без цього похмурого футуристичного прогнозу не легше - територіальні поступки, здача своєї землі «ні за цапову душу» стали вже якийсь «нормою» зовнішньої політики нашої влади. Згадаймо тільки найбільші територіальні «пожертвування».
Почав роздавати Росію ще Михайло Горбачов - віддав США 200 російських миль економічної зони, 7,7 тис. Кв. км водної поверхні і 46,3 тис. кв. км континентального шельфу в Беринговому і Чукотському морях. Так він «розмежував» морські простори зі своїми друзями з США.
Ще більшу «спірну» територію - 86 тис. Кв. км Баренцевому морі - віддав недавно Норвегії Дмитро Медведєв.
А до цього були ще територіальні поступки Китаю. Не треба забувати і про прикордонний договорі, підписаному з Казахстаном, відповідно до якого Росія узаконила за своїм новим південним сусідом багато тисяч кв. км її історичних територій.
Доки наша влада дозволятимуть собі розпродавати Росію?

www.km.ru (KMnews)

дайджест