8. Аналіз ліквідності і платоспроможності підприємства

В умовах масової неплатоспроможності та застосування до багатьох підприємствам процедур банкрутства (визнання неспроможності) об'єктивна і точна оцінка фінансово-економічного стану набуває першочергового значення.

Головним критерієм такої оцінки є показники платоспроможності і ступінь ліквідності підприємства.

Платоспроможність підприємства визначається його можливістю і здатністю своєчасно і повністю виконувати платіжні зобов'язання, що випливають з торгових, кредитних і інших операцій грошового характеру. Платоспроможність впливає на форми й умови комерційних угод, в тому числі на можливість отримання кредиту.

Ліквідність підприємства визначається наявністю у нього ліквідних коштів, до яких належать готівкові гроші, грошові кошти на рахунках в банках і легко реалізовані елементи оборотних ресурсів. Ліквідність відбиває здатність підприємства в будь-який момент здійснювати необхідні витрати.

Ліквідність і платоспроможність як економічні категорії не тотожні, але на практика вони тісно взаємопов'язані між собою.

Ліквідність підприємства відбиває платоспроможність за борговими зобов'язаннями. Нездатність підприємства погасити свої боргові зобов'язання перед кредиторами і бюджетом призводить до його банкрутства. Підставами для визнання підприємства банкрутом є не тільки невиконання ним протягом декількох місяців своїх зобов'язань перед бюджетом, а й невиконання вимог юридичних і фізичних осіб, які мають до нього фінансові або майнові претензії.

Поліпшення платоспроможності підприємства нерозривно пов'язане з політикою управління оборотним капіталом, яка націлена на мінімізацію фінансових зобов'язань.

Оцінка платоспроможності підприємства проводиться за допомогою коефіцієнтів платоспроможності, є відносними величинами. Коефіцієнти платоспроможності, наведені нижче, відображають можливість підприємства погасити короткострокову заборгованість за рахунок тих чи інших елементів оборотних коштів

Коефіцієнт абсолютної ліквідності а показує, яка частина короткострокової заборгованості може бути покрита найбільш ліквідними оборотними активами - грошовими коштами і короткостроковими фінансовими вкладеннями:

Кла = ДС / КП (1)

де ДС грошові кошти та їх еквіваленти (стор. 260);

КП - короткострокові пасиви (стор. 690 - (стор. 640 + 650 + 660)).

Прийнято вважати, що нормальний рівень коефіцієнта абсолютної ліквідності повинен бути 0,03 - 0,08.

Коефіцієнт проміжного покриття (швидкої ліквідності) показує, яку частину короткострокової заборгованості підприємство може погасити за рахунок грошових коштів, короткострокових фінансових вкладень і дебіторських боргів:

КЛП = (ДС + ДБ) / КП, (2)

де ДБ - розрахунки з дебіторами.

Нормальний рівень коефіцієнта проміжного покриття повинен бути не менше 0,7.

Загальний коефіцієнт покриття (поточної ліквідності) Кло показує, якою мірою оборотні активи підприємства перевищують його короткострокові зобов'язання:

Кло = II А / КП (3)

де II А - підсумок другого розділу активу балансу.

Прийнято вважати, що нормальний рівень коефіцієнта загального покриття повинен бути рівний 1,5 - 3 і не повинен опускатися нижче 1.

Чим вище коефіцієнт загального покриття, тим більше довіри викликає підприємство у кредиторів. Якщо даний коефіцієнт менше 1, то таке підприємство неплатоспроможним. При відсутності у підприємства грошових коштів і коштів у розрахунках, воно може погасити частину короткострокових зобов'язань, реалізувавши товарно-матеріальні цінності:

КЛтм.ц = З / КП (4)

де КЛтм.ц - коефіцієнт ліквідності товарно-матеріальних цінностей;

3 - запаси (без 217 рядки);

Для правильного висновку про динаміку та рівні платоспроможності підприємства необхідно брати до уваги такі фактори:

характер діяльності підприємства. Наприклад, у підприємств промисловості і будівництва велика питома вага запасів і малий питома вага грошових коштів; у підприємств роздрібної торгівлі висока частка грошових коштів, хоча значні і розміри товарів для перепродажу і т.д.
умови розрахунків з дебіторами. Надходження дебіторської заборгованості через короткі проміжки временіпосле покупки товарів (робіт, послуг) призводить до невеликій частці в складі оборотних активів боргів покупців, і навпаки;
стан запасів. У підприємства може бути надлишок або недолік запасів в порівнянні з величиною, необхідної для безперебійної діяльності;
стан дебіторської заборгованості: наявність або відсутність в її складі прострочених і безнадійних боргів.

При аналізі ліквідності балансу проводиться порівняння активів, згрупованих за ступенем їх ліквідності, із зобов'язаннями по пасиву, згрупованими за термінами їх погашення. Розрахунок і аналіз коефіцієнтів ліквідності дозволяє виявити ступінь забезпеченості поточних зобов'язань ліквідними засобами головна мета аналізу руху грошових потоків - оцінити здатність підприємства генерувати грошові кошти в розмірі і в строки, необхідні для здійснення планованих витрат і платежів.

Головне завдання оцінки ліквідності балансу - визначити величину покриття зобов'язань підприємства його активами, термін перетворення яких в грошову форму (ліквідність) відповідає строку погашення зобов'язань (терміновості повернення).

Для проведення аналізу актив і пасив балансу групуються за такими ознаками:

за ступенем зменшення ліквідності (актив);
за ступенем терміновості оплати (погашення) (пасив).

Активи в залежності від швидкості перетворення в грошові кошти (ліквідності) поділяють на такі групи:

А1 - найбільш ліквідні активи - грошові кошти підприємства та короткострокові фінансові вкладення;

А2 швидко реалізовані активи - дебіторська заборгованість та інші активи;

А3 - повільно реалізовані активи - запаси (без рядка 217 і витрат майбутніх періодів), а також статті з розділу I активу балансу «Довгострокові фінансові вкладення» (зменшені на величину вкладення в статутні фонди інших підприємств);

А4 - важкореалізовані активи - підсумок розділу I активу балансу, за винятком статей цього розділу, включених в попередню групу.

Угруповання пасивів відбувається за ступенем терміновості їх повернення:

П1 найбільш термінові зобов'язання - кредиторська заборгованість, інші пасиви, а також позики, не погашені в строк;

П2 - короткострокові пасиви - короткострокові кредити і позикові кошти;

П3 - довгострокові пасиви - довгострокові кредити і позикові кошти;

П4 - постійні пасиви - підсумок розділу IV пасиву балансу.

При визначенні ліквідності балансу групи активу і пасиву зіставляються між собою.

Умови абсолютної ліквідності балансу:

А1> = П1;

А2> = П2;

А3> = П3;

А4> = П4.

Необхідною умовою абсолютної ліквідності балансу є виконання перших трьох нерівностей. Четверте нерівність носить так званий балансуючий характер: його виконання свідчить про наявність у підприємства власних оборотних коштів. Якщо будь-яка з нерівностей має знак, протилежний зафіксованим в оптимальному варіанті, то ліквідність балансу відрізняється від абсолютної.

Теоретично недолік засобів по одній групі активів компенсується надлишком по іншій, але на практиці менш ліквідні засоби не можуть замінити більш ліквідні.

Зіставлення А1 - П1 і А2 - П2 дозволяє виявити таку поточну ліквідність підприємства, що свідчить про платоспроможність (неплатоспроможності) найближчим часом. Порівняння А3 П3 відображає перспективну ліквідність. На її основі прогнозується довгострокова орієнтовна платоспроможність.