Роль інвестиційної складової в методах оцінки конкурентних переваг банку
Бібліографічний опис:
Колесов П. Ф. Роль інвестиційної складової в методах оцінки конкурентних переваг банку [Текст] // Проблеми сучасної економіки: матеріали II Міжнар. науч. конф. (Челябінськ, жовтень 2012 року). - Челябінськ: Два комсомольця, 2012. - С. 93-100. - URL https://moluch.ru/conf/econ/archive/56/2398/ (дата звернення: 15.05.2019).
Для проведення аналізу інвестиційної діяльності банків та оцінки її впливу на фінансово-економічні показники, що визначають конкурентні переваги банку, використовується ті ж джерела інформації, які застосовуються для оцінки діяльності банку в цілому. Тому дані джерела можна згрупувати наступним чином:
бухгалтерська фінансова звітність;
установчі та фінансові документи: установчий договір, статут банку, список акціонерів, ліцензії, аудиторські висновки, річні звіти, оперативна інформація;
інформація в засобах масової інформації: рейтинги, аналітичні та ділові статті;
інформація, отримана у третю сторону;
висновок спеціалізованих агентств, думка експертних груп, фахівців, відгуки клієнтів.
Основним методом дослідження діяльності комерційного банку та інвестиційної діяльності зокрема є метод економічного аналізу використовує комплексне, органічно взаємозалежне дослідження з використанням математичних, статистичних, облікових та інших прийомів обробки інформації.
Оцінка балансу і фінансової звітності дає можливість визначити загальний фінансовий стан, ступінь ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості, ділової активності, надійності, рівень ризикованості окремих операцій, визначити джерела власних, позикових і залучених коштів, структуру їх розміщення на встановлену дату або за певний період.
Аналіз різних операцій банку є одним з найважливіших напрямів економічної роботи. У даній статті основна мета аналізу інвестиційної діяльності - отримання ключових (інформаційних) параметрів, що дають об'єктивну і точну картину впливу даної діяльності на конкурентні переваги банку.
Цілі аналізу досягаються в результаті вирішення певних взаємопов'язаних аналітичних задач. Основний фактор при вирішенні аналітичної задачі - обсяг і якість вихідної інформації. При цьому треба мати на увазі, що періодична бухгалтерська чи фінансова звітність комерційного банку це лише «сира» інформація, підготовлена в ході виконання в банку облікових процедур.
У процесі аналізу даних балансу банку широко застосовуються методи угруповання, табличні, а також інші економіко-математичні та статистичні методи.
До числа найбільш поширених прийомів аналізу відносяться:
Метод угруповання дозволяє вивчати економічні явища в їх взаємозв'язку і взаємозалежності, виявляти вплив на досліджуваний показник окремих факторів, виявляти прояв тих чи інших закономірностей, властивих діяльності банків. Важливо пам'ятати, що в основу угруповання завжди повинна бути покладена економічно обгрунтована класифікація досліджуваних явищ і процесів, а також обумовлюють їх причин та факторів. Метод угруповання дозволяє шляхом систематизації даних балансу банку розібратися в суті аналізованих явищ і процесів.
У разі дослідження інвестиційної діяльності балансові статті можуть бути згруповані так: депозитно-позичкові, власні операції з цінними паперами, інвестиційно-посередницькі (інвестиційний банкінг).
Метод порівняння необхідний для отримання вичерпного уявлення про діяльність банку. Важливо постійно стежити за змінами окремих статей балансу і розрахункових показників, при цьому неодмінно порівнюючи їх значення. Метод порівняння дозволяє визначити причини і ступінь впливу динамічних змін і відхилень, наприклад, фактичної ліквідності від нормативної, виявити резерви підвищення прибутковості банківських операцій та зниження операційних витрат.
Необхідно пам'ятати, що умовою застосування методу порівнянь є повна порівнянність порівнюваних показників, тобто наявність єдності в методиці їх розрахунку. У зв'язку з цим використовують методи порівнянності: прямого перерахунку, змикання, приведення до одного підставі.
Інтерес для практичної діяльності та управління банком має не тільки внутрішньобанківський порівняльний аналіз, а й зіставлення основних найважливіших показників прибутковості, ліквідності, надійності, активності інвестиційної діяльності з даними інших банків. Розглянутий метод аналізу називають міжбанківським порівняльним аналізом, його використовують, як правило, банки-кореспонденти, потенційні клієнти, а також пайовики банку для оцінки результативності банківського менеджменту.
В цілому при аналізі діяльності комерційного банку застосовуються кілька видів порівнянь, представлених на рис. 1.
Мал. 1. Методи порівняння
Метод коефіцієнтів використовується для виявлення кількісної зв'язку між різними статтями, розділами чи групами статей балансу. Паралельно з ним можуть використовуватися методи групування і порівняння. За допомогою методу коефіцієнтів можна розрахувати питому вагу певної статті в загальному обсязі пасиву (активу) або у відповідному розділі балансу. Так може бути визначена частка інвестиційних операцій в загальній величині активів. Активні (пасивні) рахунки можуть зіставлятися як з протилежними рахунками по пасиву (активу), так і з аналогічними рахунками балансів попередніх періодів, тобто в динаміці.
Метод коефіцієнтів потрібен для контролю достатності капіталу, рівня ліквідності, розміру ризикованості операцій комерційних банків з боку ЦБ Росії.
Метод елімінування дозволяє виявити вплив окремих факторів на узагальнюючий показник шляхом усунення впливу інших факторів. Один з прийомів елімінування - метод ланцюгових підстановок. Умовою його застосування є наявність мультиплікативної форми зв'язку, при якій фактори виступають співмножники. Суть методу полягає в послідовній заміні базисної величини приватних показників фактичної величиною і послідовному вимірі впливу кожного з них. На закінчення встановлюється алгебраїчна сума впливу всіх факторів на результат.
Метод елімінування знайшов широке застосування в аналізі чинників, що впливають на відсоткові доходи або витрати банку. Його можна використовувати і для аналізу кредитних вкладень, зобов'язань банку, прибутку та ін. Можливе застосування і інших методів вимірювання впливу окремих факторів на результативний показник (рис. 2).
Мал. 2 Методи вимірювання впливу окремих факторів на результативний показник
Розглянуті методи дозволяють виділити найбільш істотно впливають на результат фактори (кредитна діяльність, інвестиційна діяльність та ін.), Встановити позитивні і негативні моменти в діяльності банку, виявити резерви підвищення його ефективності.
Чи правомірно використання деяких методів фінансового менеджменту і аналізу, що включають розрахунки наведених вартостей, потоків грошових надходжень, застосування портфельного підходу в оцінці та аналізі пасивів і активів, а також аналізу окупності інвестиційних проектів.
Так само аналіз банківського балансу можна класифікувати щодо різних критеріїв:
- суцільний перегляд фінансової звітності;
- горизонтальний аналіз фінансової звітності;
- вертикальний аналіз фінансової звітності;
- трендовий аналіз фінансової звітності;
- аналіз відносних показників (коефіцієнтів);
- порівняльний аналіз;
- факторний аналіз.
Метод суцільного перегляду фінансової звітності грунтується на оцінці абсолютних показників діяльності банку. Такий підхід передбачає послідовний перегляд фінансових звітів за статтями, зіставлення статей між собою і виявлення динаміки.
Наприклад, аналіз бухгалтерського балансу банку дозволяє отримати інформацію про власний капітал, його структурі, джерелах залучених коштів, величиною активів і напрями їх розміщення, розмір прибутку (збитків), доходів і витрат і т.д. Гідність методу суцільного перегляду звітності - в його простоті.
Горизонтальний аналіз фінансової звітності передбачає ретроспективну оцінку діяльності банку шляхом порівняння абсолютних і відносних показників фінансової звітності зіставляються періодів.
В основу вертикального аналізу фінансової звітності покладена оцінка відносних показників, що характеризують питому вагу окремих статей фінансових звітів в загальному підсумку звіту. Він включає в себе аналіз структури балансу, структури доходів і витрат.
Ефективним методом, що дозволяє простежити динаміку зміни показників діяльності банку, є трендовий аналіз, заснований на оцінці динаміки фінансового стану. Трендовий аналіз включає розрахунок і оцінку відносних відхилень окремих показників фінансової звітності протягом ряду періодів по відношенню до вибраного базового періоду.
Перевагою трендового аналізу є можливість не тільки визначити напрямок зміни фінансового стану кредитної організації, надати цьому процесу кількісну оцінку по відношенню до базового періоду, а й прогнозувати зміни на основі різних статистичних методів.
Існують також і інші методи аналізу: статистичні, економетричні, адаптивний метод і математичний.
Крім того в залежності від об'єкта оцінки аналіз балансу банку можна розділити на: функціональний, структурний, операційно-вартісний.
Функціональний аналіз балансу дозволяє виявити особливості діяльності комерційного банку, його можливості, форми і перспективи взаємодії з іншими контрагентами банківської системи, а також провести оцінку ефективності та доцільності виконуваних банком функцій. Дослідження проводиться на основі загальної суми балансу, співвідношень розмірів депозитів і кредитів, власних і залучених коштів. В ході аналізу виявляються ключові напрямки діяльності комерційного банку, що визначають його спеціалізацію. В результаті функціонального аналізу уточнюється можливість підвищення ліквідності банку і прибутковості його операцій шляхом виключення з їх числа тих, які мають низьку прибутковість і надмірну ризикованість, а також за допомогою пошуку більш прогресивних способів виконання необхідних для банку операцій. Одночасно з'ясовується ступінь надійності і конкурентоспроможності досліджуваного комерційного банку.
Структурний аналіз проводиться за видами банківських операцій. За допомогою даного аналізу виявляються склад і питома вага економічних контрагентів за активними і пасивними операціями, а також структура доходів, витрат і прибутку банку.
Операційно-вартісний аналіз зводиться до визначення рентабельності операцій банку не тільки на основі зіставлення доходів за активними і витрат по пасивних операціях, а й з урахуванням вартості їх обробки, а також витрат на надання безкоштовних послуг.
По суті, всі методи, які можна і необхідно використовувати при аналізі інвестиційної діяльності, - це добре відомі методи загальної теорії статистики і математичної статистики. Необхідно відзначити, що наявність тієї чи іншої вихідної статистичної інформації спочатку визначає похибка результату аналізу. Неточно проведений аналіз може спричинити за собою дуже багато негативних наслідків, таких як втрата клієнтури, негативна реклама в засобах масової інформації, зниження прибутковості, т. Е. Зниження конкурентоспроможності комерційного банку.
На основі проведеного дослідження видів аналізу банківського балансу і застосовуваних при цьому методів автором проведена систематизація методів застосовуваних при аналізі інвестиційної діяльності в методичному забезпеченні, що визначає конкурентні переваги банків, і представлена в таблиці 1.
Таблиця 1
Методи аналізу інвестиційної діяльності
метод аналізу
Для чого застосовується
Види аналізу залежно від об'єкта оцінки
Для чого застосовується
метод угруповання
Дозволяє провести угруповання інвестиційної діяльності за економічно обґрунтованими критеріями
функціональний
Дозволяє виявити особливості діяльності комерційного банку, його можливості, а також провести оцінку ефективності та доцільності виконуваних банком функцій.
метод порівняння
Дозволяє зіставити активність інвестиційної діяльності з даними інших банків і за різні періоди.
метод коефіцієнтів
Дозволяє визначити нормативи ЦБ РФ, рентабельність
Методи вимірювання впливу окремих факторів на результативний показник
Дозволяє виявити вплив інвестиційної діяльності на узагальнені показники конкурентоспроможності банку
Метод суцільного перегляду фінансової звітності
Дозволяє визначити абсолютні показники інвестиційної діяльності банку
структурний,
Проводиться за видами банківських операцій. За допомогою даного аналізу виявляються структура доходів, витрат і прибутку банку.
Метод горизонтального аналізу фінансової звітності
Дозволяє провести ретроспективну оцінку інвестиційної діяльності банку
Метод вертикального аналізу фінансової звітності
Дозволяє визначити відносні показники, що характеризують питому вагу інвестиційної діяльності в загальному підсумку активів
Операційно-вартісний
Зводиться до визначення рентабельності операцій банку на основі зіставлення доходів за активними і витрат по пасивних операціях.
Метод трендового аналізу фін. звітності
Дозволяє оцінити динаміку показників інвестиційної діяльності.
Так як ефективність діяльності присутній в тій чи іншій мірі у всіх методиках оцінки конкурентоспроможності комерційного банку уточнимо визначення «ефективність комерційного банку».
Розглядаючи поняття «ефективність» з позиції економічної теорії, ми приходимо до висновку, що під даним терміном розуміється насамперед співвідношення результату до витрат, які зумовили його отримання. «У випадку ефективність визначається дбайливістю, економністю, економністю господарювання і вимірюється результатом, отриманим від кожної одиниці використаного ресурсу (фактора) виробництва за певний час» [1].
Банк, як особливу посередницьку фірму на фінансовому ринку, також можна розглядати з точки зору ефективності її діяльності.
Теоретиками банківської справи ефективність комерційного банку визначається на підставі різних критеріїв. Найбільш поширеною є точка зору, коли ефективність трактується з позиції прибутковості і прибутковості. Так авторським колективом під керівництвом Кравцової Г.І. зазначається: «Прибутковість банку виступає основним показником ефективності його господарсько-фінансової і комерційної діяльності ... Загальний обсяг, динаміка і структура доходів банку є індикаторами ефективності управління, що необхідно для збереження і зміцнення суспільної довіри до кредитного інституту» [2, c. 355].
Хотілося б відзначити, що здатність генерувати дохід тим чи іншим активом ще не свідчить про ефективність проведених операцій. Необхідно як індикатор ефективності вивчати не тільки здатність приносити дохід, але перш за все, здатність приносити прибуток. «Розмір динаміки і структура прибутку відображає ступінь ефективності роботи банку» [2, c .365]. Якщо характеризувати діяльність банку тільки з позиції генерації прибутку, то таким показником буде рентабельність того чи іншого активу.
Тавас А.М. виділяє критерії, за якими можна судити про ефективну і неефективну структуру активів, які розширюють уявлення про ефективність. Такими критеріями, на його думку, вважаються:
«Ступінь диверсифікації активів, структура активів, в тому числі за обсягами або часток« хороших »(забезпечених, надійних) і« поганих »(високоризикованих, критичних, незабезпечених, сумнівних, безнадійних з точки зору повернення) активів;
Ступінь ліквідності різних груп активів;
Якою мірою банк дотримується золоте правило відповідності структури активів структурі пасивів (за обсягами і термінами залучених і розміщених коштів) »[3, с. 315].
Таким чином, Тавас А. М. виділяє не тільки рентабельність як критерій ефективності, а говорить про якість, ризикованості, ліквідності активів.
Розглянуті точки зору на ефективність ДІЯЛЬНОСТІ банку або навідні относительно Функціонування банку в цілому, або зачіпають активні операции КОМЕРЦІЙНИХ банків. Стосовно ж до одиничних операціях банку, зокрема до кредитної діяльності, в літературі зустрічаються розрізнені погляди на ефективність кредитних операцій.
Щодо вузького спрямування кредитної діяльності банку, зокрема кредитно-інвестиційної, зустрічаються такі розрізнені, що не узагальнені в єдину методику критерії ефективної організації інвестиційного кредитування.
У той же час ефективність інвестиційної діяльності в економічній літературі зводиться в основному до оцінки діяльності банку на ринку цінних паперів, або до аналізу діяльності банку на сегменті реальних інвестицій, коли банк здійснює інвестиції у власний розвиток.
На підставі вивчення поглядів економістів на категорію «ефективність» в цілому і, зокрема, на ефективність діяльності банку, автором пропонується уточнене визначення:
Ефективність комерційного банку - це економічна категорія, комплексно виражає прибутковість комерційного банку, за умови дотримання нормативів ліквідності та ризику встановленого ЦБ РФ на поточний момент часу.
У процесі управління діяльністю комерційного банку дилема «прибуток -ризик» проявляється у формі конфліктності критеріїв досягнення максимуму рентабельності та мінімізації ризику ліквідності. Якщо ресурси необмежено інвестуються в високоприбуткові активи, як правило, банк відчуває нестачу ліквідних коштів і може виявитися перед загрозою банкрутства. Якщо в високоліквідних активах зберігається значна частина фінансових ресурсів, що перевищують певний критичний рівень, то можливості комерційного банку по отриманню прибутку знижуються за рахунок зменшення частки високоприбуткових активів, а отже, погіршується загальний економічний і фінансовий стан.
Прибуток комерційного банку одна з основних цілей його діяльності. Отриманий прибуток є базою для збільшення і оновлення основних фондів банку, приросту його власного капіталу, гарантує стабільність фінансового становища і ліквідність балансу, забезпечення відповідного рівня дивідендів, розширення і підвищення якості банківських послуг. Показник прибутку офіційно вважається основною конкурентною перевагою банку. Тому оцінка прибутку та факторів, що впливають на її величину, є одним з ключових питань фінансового аналізу та оцінки ефективності діяльності комерційного банку.
Аналіз прибутку слід починати з розгляду складових компонентів: доходів, витрат, податків, сплачених до бюджету. Зіставлення темпів зростання вказаних компонентів, дозволяє оцінити який з факторів зробив позитивний (негативний) вплив на прибуток (в абсолютних величинах).
Аналіз доходів і витрат розкриває причини їх змін. Всі рекомендації, зроблені щодо збільшення доходів і скорочення витрат, актуальні для виявлення резервів зростання банківського прибутку.
Виходячи з економічної природи прибутку (П) як різниці між доходами і витратами, всю сукупність факторів, що впливають на її величину, можна розділити на дві групи: фактори, що визначають величину доходів (Д) і фактори, що визначають величину витрат (Р), тобто :
П = Д-Р. (1)
Дослідження впливу цих факторів і є основою методики факторного аналізу фінансових результатів діяльності.
При уявній простоті і популярності цього підходу, методика факторного аналізу та оцінки ефективності діяльності комерційного банку ще остаточно не склалася, про що свідчить зміст відповідних розділів в підручниках з аналізу діяльності банків. Однак основи для розробки цілісної методики такого аналізу є.
Як справедливо зазначає Г.М. Щербакова, «різноманіття факторів, що впливають на результати діяльності комерційних банків, визначає необхідність розгляду цих результатів в процесі їх дослідження як багатофункціональною і багатоцільовий економічної системи. Тому і опис її слід проводити за допомогою системи економічних показників »[4, c. 291], а сам «алгоритм формування показників фінансових результатів комерційних банків визначається прийнятою системою бухгалтерського обліку і використовуваними формами офіційної фінансової звітності, встановлюються ЦБ РФ» [4, c. 292].
Основною методикою аналізу фінансових результатів і оцінки ефективності діяльності комерційного банку є методика в основі, якої лежить зміст звіту про прибутки і збитки, встановленого Банком Росії для комерційних банків. Відповідно до Вказівкою ЦБ РФ від 12.11.2009 р № 2332-У комерційні банки щоквартально подають до Банку Росії звіт про прибутки і збитки кредитної організації за формою 0409102.
На першому етапі аналізу необхідно вивчити джерела та обсяги одержуваних доходів, оскільки вони є головним фактором формування прибутку. Одним з джерел одержуваних доходів є інвестиційна діяльність.
Наступним етапом аналізу фінансових результатів діяльності банку є оцінка динаміки і структури витрат банку. Вихідні дані для аналізу сукупних витрат комерційного банку містяться у другій частині звіту про прибутки і збитки форми 0409102. На основі цих даних, аналогічно аналізу доходів, проводиться оцінка динаміки і структури витрат відповідно до прийнятої в звіті класифікацією, визначається вплив окремих факторів, в тому числі і інвестиційної діяльності, на їх величину.
Проведений аналіз доходів і витрат дозволяє перейти до безпосередньої оцінці фінансового результату діяльності банку, який визначається як різниця між отриманими доходами і зробленими витратами. Позитивний фінансовий результат є прибутком, негативний - збитком.
Існує метод оцінки прибутковості банківської діяльності за допомогою відносних показників (коефіцієнтний метод).
Основними показниками (коефіцієнтами) прибутковості банку є:
-валовая балансовий прибуток до підсумку активу балансу (К1);
-Прибуток за вирахуванням податків до активу балансу (К2);
-Прибуток до власного капіталу (К3);
-Прибуток до статутного фонду банку (К4);
норма прибутку на акцію (К5).
Загальний рівень рентабельності банку (Rобщ) дозволяє оцінити загальну прибутковість банку, а також прибуток, що припадає на 1 крб. доходу (частка прибутку в доходах): R заг = Прибуток / Доходи банку.
Коефіцієнт прибутковості К1 використовується для загальної кількісної оцінки прибутковості банку; К2-для визначення ступеня впливу податкової політики на прибутковість комерційного банку та обліку її в роботі банку.
Основним показником прибутковості банку прийнято вважати норму прибутку на капітал:
K3 = Прибуток / Капітал
Даний показник характеризує прибуток, що припадає на 1 гривню капіталу. Знаменник можна розширити введенням всіх власних коштів банку. Акціонери (пайовики) банку, зіставивши значення цього показника в різних банках, можуть приймати рішення про розміщення своїх коштів.
Прибуток / Капітал = прибуток / Всі активи * Всі активи / Капітал;
Прибутковість банківської діяльності знаходиться в прямій залежності від «працездатності» активів (Прибуток / Всі активи) і в зворотній залежності від коефіцієнта достатності капіталу (Капітал / Всі активи). У зв'язку з цією обставиною стає ясно, чому банку вигідно функціонувати на межі ризику, тобто з найменшим забезпеченням активів власним капіталом.
В сучасних умовах можливості зростання прибутковості за рахунок зменшення показника достатності капіталу обмежені, оскільки зростання активів повинен підкріплюватися розширенням ресурсної бази. Але в умовах конкуренції багато банків не мають можливості довести до оптимального рівня відношення капіталу до активів. При цьому висока питома вага власних ресурсів банку в структурі пасивів зменшує загальну вартість ресурсів для банку і, отже, збільшує прибутковість. Тому такі банки можуть мати більший прибуток при низькій доходної маржі.
Резервом збільшення прибутковості залишається підвищення ступеня прибутковості активів. Даний показник характеризує рентабельність активних операцій і оцінює величину прибутку на 1 руб. активів.
Бо ж не тільки прибуток і рентабельність визначають ефективність діяльності комерційного банку, перейдемо до вивчення існуючих методів аналізу його надійності і ліквідності.
Основним методом аналізу надійності банку і ліквідності в даний час є нормативний метод (розрахунок економічних нормативів / коефіцієнтів, по методикам ЦБ РФ).
Для забезпечення стійкості банківської системи ЦБ РФ видав Інструкцію № 110-І від 16.01.2004 "Про обов'язкові нормативи банку", яка встановлює ряд економічних нормативів, тобто визначених коефіцієнтів з заданим рівнем. В основу Інструкції ЦБ РФ №110-І покладені рекомендації Базельського комітету з розробки економічних нормативів діяльності комерційних банків.
Економічні нормативи розраховуються комерційними банками на основі даних бухгалтерського балансу за допомогою методу коефіцієнтів і служать для контролю над діяльністю комерційних банків не тільки з боку ЦБ РФ, але і для цілей внутрішнього аудиту.
Аналіз економічних нормативів здійснюється за такими напрямами:
порівняння фактичних значень показника з нормативним;
розгляд динаміки зміни аналізованого показника;
виявлення чинників, що зробили вплив на показники.
Аналіз стану капіталу розглядається у взаємозв'язку з оцінкою показника, що характеризує достатність капіталу (HI) одним з важливих показників конкурентоспроможності комерційних банків.
Норматив достатності власних коштів (капіталу) банку (HI) обумовлений двома його складовими:
об'ємом власного капіталу;
сумарним обсягом активів, зважених з урахуванням ризику.
Вплив цих компонентів на аналізований нормативний коефіцієнт протилежно: коефіцієнт достатності капіталу зростає при зростанні обсягу власного капіталу і знижується при збільшенні ризику активів. Кредитування інвестиційних проектів істотно впливає на сумарний обсяг активів, зважених з урахуванням ризику.
Мінімально допустиме значення нормативу HI (тобто мінімальна величина статутного капіталу в процентах від обсягу ризикових активів) встановлюється ЦБ в залежності від розміру власних коштів (капіталу) банку.
В результаті аналізу достатності капіталу конкретного банку повинні бути зроблені висновки про трансформацію активів, зважених за ступенем ризику, і їх вплив на рівень достатності капіталу.
Після оцінки достатності капіталу банку починається етап аналізу ліквідності його балансу.
З метою контролю за станом ліквідності банку ЦБ РФ встановив нормативи ліквідності (поточної, миттєвої і довгостроковій). Для комерційних банків ці нормативи визначаються як:
співвідношення між активами і пасивами з урахуванням термінів, сум і типів активів, пасивів, а також інших факторів;
співвідношення ліквідних активів і сумарних активів.
Розраховуються банком коефіцієнти ліквідності повинні підтримуватися не нижче певного ЦБ рівня, називаного нормою ліквідності. При цьому оцінка рівня ліквідності комерційного банку здійснюється шляхом зіставлення фактичних значень коефіцієнтів ліквідності конкретного банку з установленими нормативами.
Серед них особливо важливі нормативи ліквідності, значення яких залежать, в основному, від ефективності депозитної, кредитної та інвестиційної політики банку.
Так як кредитування інвестиційних проектів носить довгостроковий характер то при збільшенні його обсягів істотний вплив буде надаватися на Норматив довгострокової ліквідності (Н4).
Норматив довгострокової ліквідності (Н4) є ставлення виданих банком кредитів, позик і депозитів в дорогоцінних металах з терміном погашення понад рік до капіталу банку, а також зобов'язаннями банку по депозитних рахунках, отриманими кредитами та іншими довгостроковими зобов'язаннями на термін понад рік і розраховується за формулою
Пофакторний аналіз істотних відхилень дозволяє виявити вплив інвестиційної діяльності на зміну ліквідності банку.
При такому методичному підході розраховуються показники економічної ефективності в усіх напрямках діяльності банку, в тому числі і інвестиційної діяльності, і виводиться оцінка їх впливу на фінансовий результат.
Беручи до уваги той факт, що банки зобов'язані публікувати в засобах масової інформації дані за балансовим рахунком і звіту про прибутки і збитки, на основі вищезазначених відомостей завжди можна попередньо оцінити і вибрати кращі серед функціонуючих банків, використовуючи пропоновані методи.
Автором пропонується наступна систематизація показників ефективності інвестиційної діяльності комерційних банків і методів її оцінки в методичному забезпеченні, що визначає конкурентні переваги банку (таб. 2).
Таблиця 2
Показники ефективності інвестиційної діяльності комерційних банків і методи її аналізу в методичному забезпеченні, що визначає конкурентні переваги банку
прибуток
рентабельність
Надійність
ліквідність
інвестиційне кредитування
процентний дохід
Загальна рентабельність, рентабельність активів
Норматив достатності власних коштів (капіталу)
Норматив довгострокової ліквідності (Н4).
інвестиційний банкінг
комісійний дохід
Загальна рентабельність
Не впливає
Не впливає
Основні методи аналізу
Метод коефіцієнтів (нормативний)
Метод суцільного перегляду фінансової звітності
метод угруповання
Метод вимірювання впливу окремих факторів на результативний показник
Підбиваючи підсумки проведеного дослідження ролі інвестиційної складової в методах оцінки конкурентних переваг банку необхідно відзначити, що основні конкурентні переваги, які оцінюються в більшості методик - надійність і ефективність діяльності банку. Критеріями даних показників, на які впливає інвестиційна діяльність, на думку автора є прибуток, загальна рентабельність, рентабельність активів, норматив достатності власних коштів (капіталу) (Н1), норматив довгострокової ліквідності (Н4).
При цьому основним методом оцінки ефективності діяльності комерційного банку є метод вимірювання впливу окремих факторів на результативний показник в основі, якого лежить зміст звіту про прибутки і збитки. Основним методом аналізу надійності і ліквідності банку в даний час є нормативний метод (розрахунок економічних нормативів / коефіцієнтів, по методикам ЦБ РФ).
Застосовуючи дані критерії ефективності інвестиційної діяльності та методи їх оцінки можна оцінити вплив інвестиційної складової на загальну конкурентоспроможність комерційного банку.
Підводячи підсумок, необхідно вказати, що перехід до ринку узаконює нову роль прибутку як оціночного показника роботи банків. Пофакторний аналіз одержуваного прибутку дозволяє виявити вплив інвестиційної діяльності на величину прибутку.
Основним показником прибутковості банку є відношення прибутку до Капіталу. Рентабельність банківської діяльності знаходиться в прямій залежності від працездатності активів, від їх віддачі, коефіцієнта достатності капіталу. Інвестиційне кредитування є одним з факторів що впливають на рентабельність активів і достатність капіталу. Інвестиційний банкінг має суттєвий вплив на загальну рентабельність банку.
Поєднання двох цілей здійснення активних операцій: отримання максимального доходу і забезпечення своєї ліквідності - характеризує специфіку банку як комерційного підприємства, котрий використовує переважно залучені ресурси.
В силу економічної кризи, інфляції і, отже, більш високого ризику, російські комерційні банки на сучасному етапі розвитку банківського сектора вважають за краще займатися не стільки інвестиційним кредитуванням, скільки іншими більш дохідними і менш ризикованими операціями (інвестиційний банкінг).
література:
Курс економіки: Підручник / Під. Ред. Б. А. Райзберга.- інфа-М, 1997, с.-134.
Організація діяльності комерційних банків: Підручник / Г. І. Кравцова, Н.К. Василенко, І. К. Козлова та ін .; За заг. Ред. Г.І. Кравцової. .- Мн .: БГЕУ, 2001., с.-365.
Банківська справа: управління і технології: Учеб. Посібник для вузів / Під. Ред. проф. А. М. Тавасіева. -М .: ЮНИТИ-ДАНА, 2001., с.-676.
Щербакова Г. М. Аналіз і оцінка банківської діяльності (на основі складеної за російськими і міжнародним стандартам.-М .: Вершина, 2007.-с.292.