На Сбербанк знайшовся новий покупець. Причому тут Хорошковський?

Своїми активами і особливо пасивами Сбербанк цілком може представляти дуже цікавий об'єкт для поглинання

На інформаційному полі знову виникла фігура Валерія Хорошковського в зв'язку з питанням, а чи зможе він, як новий претендент на покупку Ощадбанку Росії в Україні, понести цей тягар?

Ми ж спробуємо за димовою завісою розгледіти приховані діючі механізми. Нацбанк і потенційні кандидати на покупку за взаємною згодою в ситуації з даним банком грають то "в довгу", то "в коротку".

Виглядає це приблизно так: спочатку йде заяву деяких кандидатів на покупку банку, причому, як правило, що виходить не від самих інвесторів-камікадзе, а від їх оточення. Потім йде масоване обговорення в пресі: експерти шукають афілійовані зв'язку новоявлених претендентів, намагаються розкрити конспірологічні схеми.

Нацбанк при цьому зберігає уперто замовчують. А потім, через відведений час, повідомляє, що ніяких документів на отримання дозволу на покупку банку у нього як би і ні. Як варіант, звучать заяви, що поданий пакет документів на придбання істотної участі не відповідає вимогам чинного законодавства. Наприклад, немає "довідки з ЖЕКу" ...

Важко сказати, чому Сбербанк Росії в Україні, з огляду на його фінансові можливості та рівень технологічної підтримки, вчасно не провів ребрендинг, як це зробили мережі російських паливних заправок або оператор мобільного зв'язку. Замість цього Сбербанк, можна сказати, сам поліз в пляшку. В результаті замість грамотного закапування в пісок з метою фінансової мімікрії загруз у судових розглядах, кожне з яких було не просто інформаційним приводом згадати про існування в Україні такого банку з російським капіталом, а й хорошим приводом потеревенити про те, як почуває себе у нас в країні банківський бізнес країни-агресора.

Як би там не було, але в 2017 р банк опинився в іншій реальності, ставши, по суті, одним з небагатьох "заручників", на якого активісти завжди можуть виплеснути свої підсвідомі емоції. Нормально працювати в таких умовах практично неможливо. Продати банк - теж. Чому? Відповідь лежить в площині як специфіки самого банку, так і стану банківської системи України. Базові параметри нашого ринку капіталу за останні роки скоротилися як мінімум в два рази (якщо враховувати обсяги "згорілих" активів). Що стосується рівня капіталізації, то він впав ще сильніше: вартість банків на ринку зараз в п'ять-десять разів нижче, ніж в 2013 р Хоча ці параметри досить відносні, адже реальних покупців практично немає, зате є зачекалися продавці.

Це що стосується загального ринкового стану. Але є й індивідуальна специфіка. Сбербанк в Україні - це, по суті, провідник російських політичних інвестицій, за допомогою яких Кремль купував лояльність місцевих політичних еліт, які контролювали при колишньому режимі ключові приватні і державні фінансово-промислові групи. За даними "Forbes. Україна", станом на перше півріччя 2015 року, корпоративний кредитний портфель Ощадбанку досяг $ 2 млрд. Серед основних його боржників значилися такі відомі компанії, як "Павлоградвугілля" (ДТЕК), ВАТ "Азот", "Електроважмаш" , Новомосковський трубний завод, "Азовзагальмаш", "Укргазвидобування", "Донецьксталь", а також регіональні структурні підрозділи "Укрзалізниці" (Одеська, Львівська, Південна, Донецька, Придніпровська залізниці). Частина цих активів зараз знаходиться на тимчасово непідконтрольних територіях, як наприклад, Донецька залізниця, частина опинилася на межі банкрутства в результаті "оновлення" правлячих еліт і закриття російських ринків збуту.

У цьому контексті найбільш цікава доля групи компаній "Азовзагальмаш" і її ключового заводу "Азовмаш". За даними "Forbes. Україна", загальний кредитний портфель групи склав $ 575,8 млн (без урахування відсотків і нарахованих штрафних санкцій). У пул кредиторів входили дев'ять українських банків, в тому числі і Ощадбанк, на частку якого довелося 16,4% від загальної кредитної заборгованості підприємства. Завод, який спеціалізувався на постачанні цистерн в РФ і який активно витіснявся з російського ринку "Уралвагонзаводом", міг воскреснути з попелу лише при двох ключових умов: а) державне замовлення; б) політичне рішення РФ пустити продукцію з України на свій ринок вагонів, який формується за рахунок замовлень великих державних і приватних корпорацій. І перше і друге було втрачено після 2014 році разом з втратою власниками проекту політичних ниточок впливу як в Києві, так і в Москві.

Як приклад ситуація з "Азовмашем" дуже наочно демонструє механіку роботи політичних інвестицій Кремля: поки ви з нами, у вас будуть гроші і замовлення, в іншому випадку - банкрутство і черги кредиторів. На даний момент банк намагається стягнути частину заборгованості з найбільш платоспроможного боржника - "Укрзалізниці". Наприклад, по заборгованості Донецької залізниці в розмірі 1,5 млрд грн. Київський господарський суд відхилив позов банку до зазначеного вище держпідприємству, причому суд апеляційної інстанції залишив це рішення в силі

Адже ніхто в Москві не збирається дарувати $ 2 млрд "незайвим" грошей, вкладених в українські проекти.

На жаль, Україна так і не виробила цивілізовані правила роботи з кредиторами, нехай і представляють країну-агресора. Борги потрібно віддавати в будь-якому випадку. Проблему боргів не можна вирішувати за допомогою активістів методом печерного сокири. Потрібні законодавчі інструменти по роботі з такими боргами, які поки що не створено навіть в проекті.

Кредитний портфель юридичних осіб станом на 01.10.2017 складає 51 млрд грн, більша частина - це валютні кредити (48 млрд грн в еквіваленті). Кредити, видані фізичним особам, присутні в балансі банку чисто символічно: всього 1,6 млрд грн з акцентом на валюту (0,98 млрд грн в еквіваленті).

Пасиви банку складаються в основному з коштів банків (25 млрд грн), явно «не чужих", адже навряд чи хто-небудь в Україні зараз буде активно кредитувати Сбербанк на міжбанку. Кошти юридичних осіб становлять 3,4 млрд грн, а фізичних - близько 8 млрд грн. Останню суму необхідно "тримати в умі" особливо гарячим головам: адже в разі проблем, які можуть виникнути у банку внаслідок блокади його роботи у незаконний спосіб, ці кошти доведеться відшкодовувати за рахунок Фонду гарантування вкладів фізосіб, тобто державного ресурсу. Причому сума відшкодування буде не набагато менше зазначених 8 млрд грн: народ нині розумний пішов, більше 200 тис. Грн намагається в банках не зберігати.

Цікаво подивитися на співвідношення активів банку і його сформованих резервів під активні операції. Активи банку за вирахуванням резервів складають 41 млрд грн, а резерви - 19 млрд грн. Це говорить про те, що велика частина ризиків банку вже забезпечена сформованими резервами і процес його декапіталізації призупинено, про що говорить і вихід банку на прибутковий рівень (банк почав платити податок на прибуток).

Як відомо, попередній візит на покупку банку латвійським Norvik Banka і білоруською компанією, пов'язаною з громадянином Великобританії Саїдом Гуцерієвим, завершився відходом на запасний аеродром: НБУ вирішив відмовити претендентам через неправильне документарного оформлення заявки на покупку істотної участі. У те, що відомі бізнесмени прокололися на незнанні нюансів бюрократичної процедури або пошкодували найняти досвідчених лобістів, вірилося насилу. Точніше, зовсім не вірилося: чи не лазневі віники купували.

Читайте також: ВІЙНА ЗА ТЕЛЕВІЗОР. НАВІЩО ХОРОШКОВСЬКИЙ ПОВЕРТАЄТЬСЯ НА "ІНТЕР"

Відмова стався в кінці липня поточного року. Тому за законом жанру новий претендент повинен був з'явитися не пізніше осені, і він з'явився. Їм нібито став Валерій Хорошковський. Чому нібито. Та тому що сам Хорошковський про це поки не заявляв. Хоча є всі підстави вважати, що на цей раз все може вийти. Вже дуже не схожий Валерій Іванович на людину, яка може вимовити: "Я - Фунт, мені дев'яносто років. Я все життя сидів за інших. Така моя професія - страждати за інших. Я - зіцголова Фунт."

Якщо порівнювати наших олігархів виходячи з властивого їм ментального коду, то їх легко можна розділити на архаїку і людей модерну. Перші обростають стадіонами, футбольними клубами, заводами і пароплавами, в загальному, мегатоннами матеріальних активів, частина яких в нестабільній країні або знищується, або банкрутує. З одними це вже сталося, з іншими відбудеться в найближчі роки. Що стосується людей модерну, то це люди, які діють виходячи з ключового закону бізнесу: купив дешево, капіталізував, продав дорого.

Хорошковський, безсумнівно, людина модерну: він завжди вчасно виходив з усіх проектів, наприклад, дуже своєчасно продав Укрсоцбанк і свої медійні активи. У пресі фігурували різні суми вирученого кешу: від сотень мільйонів до мільярдів доларів. Як би там не було, повірити в те, що така людина захоче купити Сбербанк, з огляду на нинішні реалії, практично неможливо. Але у нього є унікальний досвід, як управляти бізнес-імперіями олігархів-архаїки. Підтвердження цьому - призначення на вищі посади в "Євраз Груп" і досвід створення медіаімперії в Україні. Останній процес не міг відбуватися без освячення оного на Печерських пагорбах. Саме з цієї ж причини Хорошковський є унікальним кандидатом на управління активами московських фінансових архаїки в Україні. Без сумніву, він з успіхом міг би провести вдалий ребрендинг Ощадбанку і зрушити процес його операційної діяльності в Україні з мертвої точки. Ось тільки для цього йому не потрібно витрачати свої гроші на покупку банку. Навпаки, на цьому можна ще й заробити.