Червоні чоботи як важливий символ в українській культурі

Українки, та українські чоловіки теж, здавна славилися своїм умінням красиво одягатися. Цей факт описувався і мандрівниками і сучасниками, так відповідно до спогадів Іллі Рєпіна: «Лише парижанки і малоросіянка вміють одягатися з таким смаком! Ви просто не повірите, як добре і добре одягаються молоді дівчата і парубки .... Це воістину народний, дуже граціозний і зручний костюм, незважаючи на величезні чоботи. А які у них прикраси, різнокольорові намиста, багатії і корали !!! А головні убори, ці квіти і пов'язки !!! А які гарні особи і мова !!! Це просто неперевершена краса, краса та й годі !!! »

Традиційно склалося, що найпоширенішим видом взуття українців були саме шкіряні чоботи. Їх шили з сап'янової шкіри червоного, жовтого а іноді і зеленого кольору і називали Сапьянці. Як правило сапьянці (їх ще часто називали чорнобривці) були святкової жіночим взуттям і відрізнялися від звичайних і чоловічих злегка задертим носком, нижчою халявою і каблуком вище. Цей вид взуття був рантові і шилася за правилами на ліву і праву колодку. Добре оброблені і прикрашені орнаментами чобітки носили зазвичай лише дуже заможні жінки. Бідніший народ якщо і мав такі чобітки то одні на всю сім'ю і одягали їх тільки на дуже урочисті свята.

Звичайно і в умовах сучасного світу, мало хто може уявити традиційний український костюм без яскравих червоних чобітків. Не оминула історична традиція вдягати саме чобітки і ансамблі народних танцюристів. Дуже добре, стильно і сексуально виглядають голі ніжки, взуті в червоні чобітки. Саме ці чоботи захоплюють і практично заворожують глядачів в динамічному народному танці. І цей факт помічено давно і не дарма.

Українські чоботи мають не тільки практичне значення, але і глибокий символічний сенс в самих різних його проявах, який дуже добре простежується в українському весільному обряді. Чоботи для українців уособлювали прояв еротичної сили, символ родючості і запліднення, виступали символом жертвопринесення і знаком обміну. Так для підтвердження хлопцем своїх серозних намірів, він дарував своїй обраниці чоботи. А сам образ чобітків трансформується в рівнозначний поясненню в любові і пропозицією одружитися. Цей образ чітко простежується в українських піснях.

Досить символічний і червоний колір чобіт, що у весільному обряді співвідносився з символікою калини, і означає дівочу цноту. В інших випадках червоний колір взуття свідчить про рівень достатку свого господаря, має оберегів значення та й просто сильне естетичне враження.

Одним досить поширеним звичаєм в українському весільному обряді є так зване «дарування тещі чобіт», цей обряд свідчить про факт купівлі-продажу нареченої своїм обранцем. Одягаючи новоспеченої тещі чоботи, наречений тим самому ніби примиряє і об'єднує два чужі пологи, з'єднує родинними узами їх між собою. Також існує і ще один досить поширений весільний звичай, де активно використовується символічне значення чобіт, який уособлює відразу кілька значень. Слідуючи цьому обряду наречена в знак свого розташування і покірності роззуває свого нареченого, потім цими чобітьми б'є його, додаючи, згідно традиційних переконань, тим самим статевої сили, а потім відкидає їх до порогу, в знак жертви домовому, щоб задобрити його.

В українській культурі чоботи виступають як символ благополуччя, достатку тим самим стають об'єктом для багатьох притч і казок. Так одна з легенд розповідає, про старому батька, який заповідав своєму синові працювати так, щоб не говорити першим «здрастуй», є хліб з медом, а в свята надягати нові чоботи. Син, на жаль спершу, сприйняв слова батька буквально і вже скоро практично повністю збіднів. Однак разом з цим почав виходити на роботу в поле дуже рано, і вже йдучи люди віталися з ним перші; як втомлювався їв хліб з водою, що здавався смачнішим меду; а діставши чоботи з горища, і вичистивши їх до блиску, стали вони краще нових. Тільки тоді зрозумів син мудрість батьківського заповіту!