Воронцова Е.Н. Проблема державного боргу в розвинених країнах і політика бюджетної консолідації як можливість її рішення

Воронцова Євгенія Миколаївна
Тюменський державний університет
Фінансово-економічний інститут, магістрант 2 курсу, напряму Менеджмент, програма Міжнародний бізнес

Vorontsov Еvgenia Nikolaevna
Tyumen State University
Institute of Finance and Economics, Graduate 2nd year, the direction of Management, International Business program

Бібліографічна посилання на цю статтю:
Воронцова Е.Н. Проблема державного боргу в розвинених країнах і політика бюджетної консолідації як можливість її вирішення // Сучасні наукові дослідження та інновації. 2013. № 6 [Електронний ресурс]. URL: http://web.snauka.ru/issues/2013/06/24937 (дата звернення: 25.03.2019).

В сучасних умовах однією з системоутворюючих проблем світової економіки є переважання практично у всіх країнах боргової економічної системи. Проблема державного боргу стала головним причиною різкого погіршення соціально-економічної ситуації в країнах-боржників, а також в ряді країн, своєчасно виконують свої боргові зобов'язання за рахунок уповільнення економічного зростання, скорочення доходів і інших короткострокових і довгострокових негативних наслідків. Державний борг всіх країн світу досяг 68% від світового ВВП [1]. Таким чином, тема дослідження є актуальною і практично значущою.

В даний час в основному всі розвинені країни мають дефіцитний державний бюджет. Особливо різке збільшення дефіциту відбулося в посткризовий період, в зв'язку з необхідністю фінансування коштів для стабілізації економіки. Ставлення дефіциту (профіциту) бюджету до ВВП в динаміці представлено на рис.1.

Мал. 1. Динаміка балансу бюджету у відсотках ВВП 2007-2013 рр. (Складено автором на основі даних МВФ)

З малюнка видно, що за аналізований період профіцит бюджету був тільки у Канади, починаючи з 2007 р спостерігається збільшення дефіциту, це пов'язано з кризовими явищами і боротьбою з ними. Зростання економіки припинився, ВВП стало скорочуватися, витрати державних апаратів збільшилися, що і призвело до зростання дефіциту бюджету у відсотках ВВП.

Найбільш швидке зростання бюджетного дефіциту продемонстрували США - за 2008-2009 рр. дефіцит збільшився на 2,8% ВВП; Греція - на 4,6% ВВП; Японія - 2,9% ВВП; Португалія - ​​на 4% ВВП; Іспанія - на 6,9% ВВП; Іспанія - 4% ВВП [2].

Основними причинами збільшення дефіциту бюджету є:

- збільшення витрат США на підтримку соціальних та військових програм, запуск стимулюючих заходів (продовження податкових пільг). Низький темп збільшення обсягів промислового виробництва і зниження ділової активності, вплинули на зростання боргу;

- падіння ВВП Японія, Португалії та Іспанії;

- Ірландія витратила багато коштів на порятунок від краху банку англо Іріша бенк.

У 2012 році внаслідок вжитих заходів щодо бюджетної консолідації більшої частини з групи розвинених країн вдалося знизити дефіцит державного бюджету. Однак у ряду країн показники дефіциту бюджету залишилися надзвичайно високими, наприклад, в Ірландії - 11,7% ВВП, Японії - 10%, Великобританії - 8%, США -8,1%. Очікуваний профіцит до 2013 року буде лише у Італії - 0,6% ВВП, а й інші країни зможуть скоротити дефіцит бюджету до мінімальних розмірів [2]. Досить непогані тенденції очікуються у Франції, Греції, Канада, Португалія та Німеччини. Дефіцит їх бюджету буде менше 3% ВВП.

Загальний розмір державного боргу в світі становить близько 68% всього ВВП. Найбільш великими боржниками є країни «G-7» і країни «PIGS». На збільшення державного боргу вплинули наслідки світової фінансової кризи, погіршивши і без того важке становище бюджетного дефіциту. Відношення державного боргу розглянутих країн до ВВП в динаміці представлено на рис. 2.

Мал. 2. Державний борг у відсотках до ВВП

(Складено автором на основі даних МВФ)

Як видно з малюнка, державний борг притаманний всіх розглянутих країнах. В даний час найбільш великий борг у Японії - 241% ВВП, Греції - 173% ВВП, Італії - 126% ВВП, Португалія - ​​120% ВВП, США - 108% ВВП. Близьке до допустимого значення державного боргу по Маастрихтською угодою немає ні в однієї з розглянутих країн. Іспанія за період 2010-2012 рр. від допустимого рівня 60% ВВП наростила борг до 90% ВВП.

Також найбільш швидке зростання державного боргу по відношенню до ВВП за 2011-2012 рр. продемонстрували: Ірландія - на 11,1% ВВП. В період 2007-2012 рр. найбільший приріст державного боргу показали: Ірландія - на 92,7% ВВП, Греція - на 63,2% ВВП, Іспанія - 54,4% ВВП; Японія - на 53,6% ВВП [1].

Основною причиною такого зростання є збільшення дефіциту бюджету країн.

Незважаючи на заходи по скороченню витрат держав, зростання державного боргу не сповільниться в більшості розвинених країн. Прогнозується зростання державного боргу здебільшого розвинених країн, таких як Японія, Португалія, Греція, Нідерланди, США, Ірландії і в 2013 р Серед країн G7 найбільш швидкими темпами державний борг будуть нарощувати США, Франція і Великобританія.

Політика ефективного управління державним боргом може включати в себе наступні напрямки [3]:

- збереження державного боргу на рівні, що підтримує економічну стабільність країни;

- створення такої системи державних позик, щоб виконання зобов'язань за ними супроводжувалося найменшими витратами і мінімальним ризиком для економічної безпеки країни;

- мінімізація вартості боргу за рахунок збільшення терміну запозичень;

- своєчасне і повне виконання зобов'язань по боргу, щоб не допускати нарахування штрафних санкцій за прострочення і забезпечити країні-позичальнику позитивної кредитної історії;

- напрямок позикових коштів на цільові потреби;

- створення централізованої системи управління боргом для забезпечення заходів щодо скорочення заборгованості та здійснення більш ефективного і суворого контролю за залученням і використанням коштів;

- координація політики щодо забезпечення зобов'язань і обслуговування державного боргу з фінансової та економічної політикою;

- обмін інформацією про прийняття стратегічних і оперативних рішень з управління боргом на національному та глобальному рівнях;

- застосування різноманітних методів управління державним боргом.

Заходи з управління державним боргом, у поєднанні з діями щодо зміцнення бюджетного пакту, структурними реформами і бюджетної консолідацією, в короткостроковому періоді дозволили стабілізувати ринкові настрої і зменшити невизначеність. При цьому поки не вирішені фундаментальні проблеми, ймовірність нового посилення кризи залишається основним фактором ризику для темпів зростання і стабільності фінансового сектора. Одним з головних елементів дискусії в області економічної політики є необхідність бюджетної консолідації. Державні витрати більшості країн сильно зросли після кризи і залишаються на вкрай високих рівнях. Неготовність боргових ринків фінансувати великі дефіцити стала реальністю, проте «слабка економіка» не дає проводити ефективну консолідацію бюджетного сектора. Боргова криза єврозони в значній мірі пов'язаний з надмірною боргом державного сектора і необхідністю оптимізувати держвидатки. Однак єдиною з країн PIIGS, яка проводить успішну бюджетну консолідацію, є Ірландія. Всі інші країни тільки починають скорочення витрат. Основною причиною соціальних протестів в цих країнах є економічний спад, а не реальне скорочення держвидатків.

Все це означає, що шок, пов'язаний зі скороченням державних витрат в країнах єврозони, ще попереду, і буде реалізовуватися в рамках бюджетного процесу 2013-2014 рр.

На думку багатьох експертів бюджетна консолідація веде до погіршення стану європейської економіки. Мета зниження співвідношення боргу до ВВП не досягається через відсутність економічного зростання.

Мал. 3. Оцінка зміни зростання ВВП за рахунок бюджетної консолідації, пп

Бюджетна консолідація не може привести до негайного скорочення держборгу. Все залежить від величини бюджетного мультиплікатора. Чим більше мультиплікатор, тим імовірніше скорочення ВВП в короткостроковій перспективі і збільшення державного боргу до ВВП [4]. Це залежить від двох чинників: зменшення величини податкових надходжень і скорочення ВВП.

Це означає, що політика економії неефективна в короткостроковій перспективі. У довгостроковій перспективі мультиплікатор почне знижуватися, настане зростання ВВП, а державний борг буде скорочуватися швидше.

Таким чином, програма бюджетної консолідації повинна бути розрахована на довгостроковий період.

Світова практика свідчить про те, що надмірне збільшення боргового навантаження чинить негативний вплив на стан фінансової стабільності та економіки держави. Ухвалення посилених заходів по скороченню видатків бюджету не гарантує швидкого вирішення проблеми державного боргу в країні. Для вирішення такої проблеми необхідно створення умов для ефективного економічного розвитку, формує фінансову основу для виплат за зобов'язаннями. Для цього необхідно вести постійний моніторинг очікуваних податкових і експортних надходжень, нових джерел фінансування державного боргу та зобов'язань по ньому.

1. Офіційний сайт Міжнародного валютного фонду. [Електронний ресурс]. URL:
2. Офіційний сайт Євростату. [Електронний ресурс]. URL:
3. Моніторинг світової економіки. Жовтень, 2012. № 3. Стор.16
4. Центр макроекономічних досліджень. Листопад, 2012. стор.16

Кількість переглядів публікації: Please wait

Всі статті автора «Євгенія Воронцова»