Деякі аспекти нарахування і сплати екологічного податку

Починаючи з 1 січня 2011 року, з набранням чинності Податкового Кодексу, в Україні з'явиться новий вид податку - екологічний податок, по суті своїй є «перейменованим» і видозміненим збором за забруднення навколишнього природного середовища. Ст. 14.1.57 ПК встановлює, що

На перший погляд, механізм розрахунку і сплати екологічного податку спрощується і консолідується в одному документі - Податковому кодексі (ПК). Але, разом з цим, зростають ставки податку, виникають проблеми «перехідного» періоду. Платники податку, об'єкт, база, ставки, порядок розрахунку, сплати та звітність по екологічному податку наведена в розділі VIII НК. Ст.240 НК встановлює, що платниками екологічного податку є суб'єкти господарювання, бюджетні установи, громадські організації та інші особи, які здійснюють:

* На підставі ст.1 Закону України «Про відходи» від 05.03.1998г. № 187/98-ВР вторинною сировиною вважаються відходи, якщо для утилізації і переробки таких відходів в Україні існують спеціальні технології і виробничо-технологічні і / або економічні передумови.

** Звернемо увагу, що на підставі ст. 1 Закону України «Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії» від 11.01. 2000 г.№ 1370-XIV (далі - Закон№1370) суб'єктом діяльності у сфері використання ядерної енергії може бути і підприємець, який веде або заявив про намір вести діяльність в сфері використання ядерної енергії. Експлуатуючою організацією (оператором), навпаки, може бути тільки юридична особа.

Крім того, на підставі ст.297.2 розділу ХVI «Спеціальні податкові режими» НК, «спрощенці» так само повинні нараховувати та сплачувати екологічний податок. Статтею 241 НК з 2011 р вводиться податкове «ноу-хау». Тепер екологічний податок, що справляється за викиди забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення, утримують і сплачують до бюджету податкові агенти. До таких податкових агентів належать суб'єкти господарювання (в т.ч. і підприємці), які здійснюють оптову та роздрібну [1] торгівлю паливом. Виходить, з 2011 року екологічний податок перераховують до бюджету не особи, що експлуатують пересувні джерела забруднення (автомобілі і т.п.), а «перші» продавці палива.

Екологічний податок обчислюється платниками самостійно щокварталу за кожним видом забруднення та / або забруднюючої речовини, виходячи із ставок податку [2] в залежності від фактичних обсягів забруднення, класів небезпеки, рівня впливу і коригувальних коефіцієнтів за такими формулами:

* Якщо суб'єкт господарювання має кілька стаціонарних джерел забруднення, місць розміщення відходів в межах декількох (з різними кодами Класифікатора об'єктів адміністративно-територіального устрою України - КОАТУУ) населених пунктів або за їх межами, то на підставі ст.250.10 НК необхідно подавати податкову декларацію за кожним місця розташування. Якщо джерела забруднення, місця розміщення відходів знаходяться в межах одного населеного пункту (за КОАТУУ) - надається одна податкова декларація за місцем перебування на податковому обліку. Для міст з районним поділом діє таке ж правило.

Для викидів в атмосферу забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення встановлено ставку податку в гривнях за тонну в залежності від найменування забруднюючих речовин (перелік ст. 243.1 НК), класу небезпеки, безпечного рівня впливу. Якщо в переліку ст. 243.1 НК забруднююча речовина відсутня, то ставка податку встановлюється в залежності від класу небезпеки (ст. 243.2 НК). Для забруднюючих речовин, на який не встановлено клас небезпеки і які не ввійшли до переліку ст 243.1 НК, ставки екологічного податку застосовуються залежно від установлених орієнтовно безпечних рівнів впливу даних речовин в атмосферному повітряному середовищі населених пунктів (ст. 243.3 НК).

Для забруднюючих речовин, за якими не встановлюється клас небезпечності та орієнтовно безпечні рівні впливу, ставки податку застосовуються як за викиди забруднюючих речовин I класу небезпечності згідно з переліку ст. 243.2 НК. Окремо встановлено ставку податку за викиди двоокису вуглецю в розмірі 0,2 гривні за одну тонну. Для викидів забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення ст. 244 встановлено ставки податку в гривнях за тонну в залежності від виду [3] використаного палива. Ставки податку за скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти встановлюються в гривнях за тонну. Податок розраховується в залежності від назви забруднюючої речовини (ст. 245.1 НК). Якщо забруднюючі речовини не увійшли до переліку ст.245.1 НК, але на них встановлено гранично допустиму концентрацію або орієнтовно безпечний рівень впливу, то екологічний податок сплачується на підставі ст.245.2 НК в залежності від наведених показників. Для скидів забруднюючих речовин, на які не встановлено гранично допустиму концентрацію або орієнтовно безпечний рівень впливу, використовується ставка податку за найменшою величиною ГДК згідно з переліком ст. 245.2 НК. За скиди забруднюючих речовин у ставки і озера [4] ст. 245.4 НК передбачено збільшення ставки податку в півтора рази.

Ставки податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях, об'єктах встановлює ст.246 НК. На підставі, ст. 246.1 для люмінесцентних ламп і устаткування і приладів, що містять ртуть, елементи з іонізуючим випромінюванням встановлені ставки податку в розмірі 8,17 грн. і 469,36 грн. за одиницю, відповідно. Ставки податку за розміщення інших відходів встановлюються ст. 246.2 НК в залежності від класу і рівня небезпеки відходів в гривнях за тонну.

Якщо на відходи не встановлено клас небезпеки, то застосовується ставка податку, встановлена ​​для розміщення відходів I класу небезпеки. А за розміщення відходів на звалищах, які не забезпечують повне виключення забруднення атмосферного повітря або водних об'єктів, до ставок податку, наведених у ст.ст. 2461.-246.3 НК застосовується потрійний коефіцієнт. Так само, ст. 246.5 НК встановлюється коефіцієнт до ставок податку залежно від місця розміщення відходів у навколишньому природному середовищі щодо населеного пункту.

Ставки податку за тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк встановлює ст. 248 НК в залежності від категорії відходів в гривнях за кубічний сантиметр для радіоактивних відходів, представлених у вигляді джерел іонізуючого випромінювання, і в гривнях за кубічний метр для інших радіоактивних відходів. Оскільки підприємці не можуть мати статус експлуатуючої організації, то ставки податку за утворення радіоактивних відходів, наведені в ст. 247 НК, на них не поширюються.

Слід пам'ятати, що відповідно до підрозділу 5 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК, за податковими зобов'язаннями з екологічного податку, що виникли з 01.01.2011р. по 31.12.2012г. включно, ставки податків складають 50 відсотків, з 01.01.2013г. по 31.12.2013г. - 75 відсотків, а з 01.01.2014г. - 100 відсотків, від ставок, передбачених ст. 243,244,245,246 НК. Крім того, відповідно до підрозділу 4 розділу ХІХ «Прикінцеві положення» ПК ставки екологічного податку щорічно коригуються з урахуванням індексів споживчих цін, індексів цін виробників промислової продукції шляхом внесення змін до ПК.

Податковий (звітний) період для екологічного податку дорівнює кварталу. Податкова декларація з екологічного податку подається до органів ДПС протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем ​​звітного кварталу. Як і раніше, податок сплачується раз на квартал - протягом 10 днів, наступних за останнім днем ​​граничного строку подання податкової декларації. Якщо платник податку з початку звітного року не планує здійснювати викиди, скиди забруднюючих речовин, розміщувати відходи і т.п., то він повинен повідомити податківців за місцем розташування джерел забруднення та скласти заявку про відсутність у нього у звітному році об'єктів обчислення екологічного податку. В іншому випадку, в перебігу року йому доведеться подавати «порожні» декларації. Термін подачі такої заявки НК не встановлює. Однак, логічно припустити, що він повинен бути не пізніше кінцевого терміну подання декларації з екологічного податку за перший квартал.

У разі, коли місце подання декларації не збігається з місцем знаходження підприємця на податковий облік, ст. 250.8 ПК зобов'язує подавати в «рідну» ДПІ копії відповідних податкових декларацій з екологічного податку у встановлені для їх подачі терміни. Оскільки, на підставі ст. 250.11 НК відповідальними за контроль за тимчасовим зберіганням радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений строк є Державна інспекція ядерного регулювання України та СЕС, то ст. 250.7 НК передбачена подача разом з податковою декларацій з екологічного податку узгодженої цими органами копії звітності суб'єкта діяльності в сфері використання ядерної енергії по радіоактивним «матеріалами», передбаченої Законом №1370.

Звернемо увагу, що статтями 250.3, 250.4 НК Державної екологічної інспекції ставитися в обов'язок інформувати органи податкової служби про суб'єктів господарювання, яким видано дозволи на викиди, спецводокористування, розміщення відходів, а Державної інспекції ядерного регулювання України надавати податківцям перелік суб'єктів у сфері використання ядерної енергії. Крім того, НК закріплено право податківців залучати працівників Державної екологічної інспекції, СЕС, Державної інспекції ядерного регулювання України для перевірки правильності визначення платниками податку фактичних обсягів викидів, скидів і розміщених відходів, а так само радіоактивних відходів.

Якщо до 01.01.2011 року за «понадлімітні» обсяги забруднення доводилося платити в десятикратному розмірі, то тепер в НК сплата такої «десятікраткі» не згадується. Проте, зі вступом в силу НК, стати їй 44 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991г.№1264-XII буде передбачено встановлення [5] лімітів скидів забруднюючих речовин, виробництва та розміщення відходів та інших видів шкідливого впливу на навколишнє природне середовище. Повернення помилково або надміру сплаченого «попередника» екологічного податку - збору за забруднення навколишнього природного середовища, здійснюється в порядку і на умовах, що діяли до 1 січня 2011р.

А.В. Друшляк, сайт «Облік і податки»

Про автора: Друшляк Олександр Вікторович - відомий незалежний консультант в галузі українського податкового, трудового та господарського права. Публікувався в багатьох іменитих фахових виданнях, таких як - «Бухгалтерія», «Юридична практика», «Все про бухгалтерський облік», «Баланс», «Приватний підприємець», «Власна справа», «Податки та бухгалтерський облік», «Бухгалтерський тиждень ».

обговорити цю статтю на форумі сайту «Облік і податки»

[1] Крім тих, хто придбав паливо у оптовиків, які сплачують екологічний податок. Тобто екологічним податком обкладається «перепродував перший раз» паливо, придбане у виробників.

[2] З урахуванням обмежень підрозділу 5 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК

[3] Оскільки, наведений перелік видів палива є вичерпним, автор вважає, що при продажу палива, не наведених у ст. 244.1 НК, нараховувати екологічний податок не потрібно.

[4] Відповідно до ст.1 Водного Кодексу України ставком вважається штучно створена водойма місткістю не більше 1 млн. Кубічних метрів, а озером - природна западина суші, заповнена прісними або солоними водами.

[5] У разі забруднення ресурсів загальнодержавного значення, територій інших областей - Державною екологічною інспекцією; в інших випадках - місцевими радами за поданням Державної екологічної інспекції.