Важливим завданням як в теоретичному, так і в практичному відношенні є виявлення чинників і умов, що впливають на розуміння мови
121
ДО ПИТАННЯ ПРО ТИПИ ПОРУШЕНЬ
РОЗУМІННЯ МОВИ ПРИ афазії
М.С. СТРЕЛЬЦИНА
Важливим завданням як в теоретичному, так і в практичному відношенні є виявлення чинників і умов, що впливають на розуміння мови. Грунтуючись на аналізі структури розуміння пропозицій в нормі і особливостей патології цього процесу у хворих з локальними ураженнями мозку, А. Р. Лурія вказував на важливу роль вибірковості (селективності) систем вербальних зв'язків для розуміння мови [6], [7], [8] , [9], [10], [11]. Так, він писав: «Слід лише прийняти, що декодування кожного повідомлення вимагає подолання побічних асоціацій, спливаючих при його пред'явленні, і може бути забезпечено лише за умови, якщо контекстні зв'язки будуть домінувати, а побічні зв'язку - гальмуватися» [9; 220].
Труднощі знаходження адекватних методичних прийомів дослідження є однією з причин недостатньої експериментальної розробленості цього питання. Введений Б. В. Зейгарник [3 [, [4] прийом віднесення фраз до прислів'їв [12] дозволяє виділити дію зазначеного вище умови. Б. В. Зейгарник вважає, що психологічна труднощі варіанту методики розуміння прислів'їв ( «віднесення фраз до прислів'їв») полягає не в самій можливості зрозуміти абстракцію, а в необхідності відкинути те, що не відповідає змісту прислів'їв [3]. Даний варіант методики дозволяє, з одного боку, експериментально вивчити роль порушення вибірковості систем вербальних зв'язків в розумінні повідомлень, а з іншого - наблизитися до дослідження питання про особливості розуміння прислів'їв хворими з локальними ураженнями головного мозку, зокрема, хворими з афазією. Завдяки своєрідному поєднанню безпосереднього фактичного змісту і узагальненого сенсу прислів'я можуть виступати як адекватний засіб для вивчення співвідношення лінгвістичного і психологічного рівнів в порушенні розуміння мови [2]. Роль взаємодії цих рівнів розуміння мови при афазії показана в експериментальній дослідженні Л. С. Цвєткової та М. Кечку [18] і Л. С. Цвєткової та Ж. М. Глозман [17]. Дослідження особливостей розуміння прислів'їв при афазії є особливо важливим, т. К. В літературі неодноразово відзначалося порушення розуміння прислів'їв при афазії на підставі клінічних даних [6], [15], [16]. Експериментально ж це питання вивчено недостатньо, як недостатньо вивчений і питання про шляхи і методи подолання цього дефекту.
Завданням нашого дослідження і було вивчення особливостей розуміння пропонованих на слух прислів'їв при афазії методом «віднесення фраз до прислів'я». Поставлена нами завдання дозволяє сформулювати кілька питань, які потребують вивчення: чи існує залежність порушень розуміння від форми афазії і ступеня вираженості, у чому можуть проявитися особливості порушень вибірковості систем вербальних зв'язків при виконанні завданні хворими з порушеннями «передніх відділів мовної зони» і «задніх відділів мовної зони ».
При виборі хворих з афазією А. Р. Лурія виділяв два протилежних класу мовних розладів, що виникають при різному локалізованих ураженнях кори великих півкуль [8]. Один клас мовних розладів виникає при ураженнях задніх (гностичних) відділів кори головного мозку і полягає в неможливості чіткого оволодіння кодами мови, що веде до порушення парадигматических відносин у мові. Інший тип порушень виникає при ураженні передніх (динамічних) зон кори головного мозку і виражається насамперед у дефектах зв'язковий експресивної мови і порушення синтагматичною ладу мови. Поставлений А. Р. Лурія питання про особливості і типах дефектів розуміння мови [7] при ураженні передніх і задніх відділів мовних зон зберігає свою актуальність і для дослідження розуміння прислів'їв хворими цих груп.
Особливість використаної нами методики полягає в тому, що зіставлення усно пред'являється прислів'я з фразами проводиться в умовах обмеження обсягу мовного матеріалу, з яким повинен оперувати випробуваний. Це досягається завдяки використанню незавершеною фрази, початок якої відповідає прислів'ю, а кінець може бути вибраний з трьох альтернатив. Тим самим випробуваний має можливість зіставити зміст прислів'я з трьома фразами, одна з яких відповідає змісту прислів'я, інша - протилежна йому, а третя являє собою опис конкретної ситуації, що має лише загальні елементи
122
з вмістом прислів'я, але не відбиває її зміст.
Ми припустили, що даний варіант методики може викликати два типи труднощів виконання завдань у хворих обраних нами груп. Так, для хворих з ураженнями «задньої мовної зони», для яких характерне порушення мовних кодів, труднощі можуть бути пов'язані з необхідністю точного розуміння лексичних і, граматичних компонентів прислів'я і значення слів-альтернатив. У цієї групи хворих можливі порушення операції «вибору» (за термінологією Р. Якобсона) [19]. Включення ж обраного слова в контекст прислів'я (за умови її адекватного і повного сприйняття) і оцінка адекватності обраного значення контексту передбачається у цієї групи хворих відносно збереженою. У хворих з ураженнями «передній мовної зони», для яких характерне порушення синтагматичною організації висловлювання при відносно збереженій операції вибору значення окремих слів, «зону труднощі» може скласти необхідність сконструювати ціле речення з елементів (початку фрази і завершального слова) і оцінити лексико-граматичну і семантичну сполучуваність контекстних зв'язків. Таким чином у цієї групи хворих можливі порушення, пов'язані з операціями «комбінування» [19].
В експерименті передбачалося виявити як типи помилкових відповідей, так і можливі відмінності в стратегії виконання завдання випробуваними різних груп і особливості індивідуального мовної поведінки окремих випробовуваних.
МЕТОДИКА
Матеріал і процедура експерименту. Як матеріал експерименту використовували 5 широко відомих прислів'їв [13], простих по граматичній будівлі і лексичним складом. Експеримент був спрямований на виявлення збереження або порушення розуміння не конкретної змісту, яке передається певної граматичної структурою мови і відповідним набором лексики, т. Е. Мовним або «сінсемантіческіе контекстом», а узагальненого сенсу, або «загальної думки» [1], [11 ]. Розуміння узагальненого сенсу вимагає актуалізації відповідно до мовним контекстом немовних, ситуаційного, загального життєвого контексту.
Процедура експерименту була наступна: усний варіант прислів'я пред'являвся одночасно з письмовим, де було пропущено слово в кінці. Випробуваний отримував для вставки 3 слова, одне з яких завершувало прислів'я відповідно її змістом (хоча і відрізнялося від слова-стимулу), інше - протилежно змістом, а третє було допустимо по лексико-граматичному контексту, але переводило висловлювання в конкретно-ситуаційний план. Завданням випробуваного було вислухати прислів'я і завершити письмовий варіант відповідно її змістом.
Випробовувані. В експерименті брало участь 3 групи піддослідних. I група (хворих з афазією, у яких локалізація ураження зачіпала передні мовні зони) - 9 випробовуваних. Цю групу склали 8 хворих з комплексної моторної афазією і 1 хворий з еферентної моторної афазією. II група (хворі з афазією при ураженні задніх мовних зон) - 6 випробовуваних (1 хворий з сенсорною афазією), 1 - з акустико-мнестичної, 2 з комплексної (акустико-мнестичної і сенсорної), 1 - з комплексної (семантичної і акустико- мнестической), 1-з комплексної (акустико-мнестичної і семантичної) афазією. III група ( «норма») - досліджувані без мовних порушень. За віковим складом, професійною і освітнім рівнем групи приблизно були рівні. Всі випробовувані поводилися адекватно в умовах експерименту і були особистісно збережені. Обробка результатів. В ході експерименту реєструвався вибір відповіді, час вибору, відзначалися мовні та поведінкові особливості випробовуваних при виконанні завдань. При обробці матеріалу обчислювався відсоток помилок по групах, середня помилка по групі, медіана часу по кожній групі. Крім того, обчислювався відсоток помилок кожного з трьох типів для двох груп хворих з афазією
Рис.1. Відмінності в розумінні окремих
прислів'їв I і II групами хворих з афазією
123
(Тип помилок визначався набором пред'явлених альтернатив).
Для виявлення відмінностей в розумінні окремих прислів'їв обчислювався відсоток помилок по кожній прислів'ї для кожної з двох груп хворих з афазією окремо (як відношення помилкових відповідей до загальної кількості передавальний в групі х на 100). Обчислювалася медіана часу відповідей по кожній прислів'ї. На підставі отриманих показників були побудовані графіки, що дозволяють порівняти особливості розуміння кожної з прислів'їв хворими двох груп афазії (рис. 1).
РЕЗУЛЬТАТИ ЕКСПЕРИМЕНТУ
За даними експерименту в групі «норми» не спостерігалося помилкових відповідей. Надалі ми будемо порівнювати результати двох груп хворих з афазією (з ураженнями «передній» - групи I і «задній» мовної зони - групи II).
Зіставлення результатів двох груп хворих з афазією показало, що чисельність помилок вище у хворих групи I, ніж у хворих групи II. Коефіцієнт помилок для групи I - 53, середня помилка - 2,6. Для групи II коефіцієнт помилок - 37, середня помилка - 1,6. Медіана часу у I групи - 7 с, у II групи - 15 с. Статистичні відмінності показників помилок не значимі (за критерієм Уайта). На підставі якісного аналізу помилок можна зробити висновок, що і у хворих групи I, і у хворих групи II переважають помилки «конкретного» типу. Як ми вже відзначали, вибір з трьох альтернатив для завершення фрази допускав можливість «конкретної» або «протилежної» помилки. Прикладом «конкретного» завершення є фраза «Рибак рибака бачить на річці» (альтернативи - відразу, поблизу, на річці). Інший приклад - «Вдома і стіни обклеюють» (альтернативи - заважають, полегшують, обклеюють). Приклади протилежної завершення цих прислів'їв: «Рибак рибака бачить зблизька», «Вдома і стіни заважають».
Співвідношення типів помилкових відповідей для групи I становить 80% конкретних відповідей і 200 - протилежних. Для групи II типи помилок розподілені наступним чином: 18% протилежного типу, 73% конкретного типу і 9% відмови.
Таким чином, наявність помилкових відповідей в обох групах хворих з афазією вказує на порушення розуміння прислів'їв при афазії. На основі кількісного зіставлення помилкових відповідей ми не отримали статистично значущих відмінностей для двох груп хворих з ураженнями «передніх» і «задніх» відділів мовних зон, але якісний аналіз вказує на особливості впливу матеріалу окремих прислів'їв при порушенні розуміння у цих груп хворих. Крім того, про відмінності протікання процесу розуміння у хворих різних груп свідчать особливості вербальних і поведінкових реакцій випробовуваних при виконанні ними завдань.
Одним з найбільш істотних відмінностей стало відмінність ролі окремих прислів'їв у формуванні помилок розуміння. Як видно з рис. 1, для групи I (з ураженнями передньої мовної зони), прислів'я чітко розділилися на «легкі» та «важкі», в той час як для групи II (з ураженнями задньої мовної зони) прислів'я приблизно зрівняні по труднощі. Різні прислів'я виявилася і найбільш важкими (за критерієм кількості і стійкості помилок і часу відповіді) в межах кожної з груп. Так, для групи I найбільш «важкою» виявилася прислів'я «Рибак рибака бачить здалеку», а для групи II щодо більш важкою виявилася прислів'я «Вдома і стіни допомагають» (т. Е. № 2 - для групи I і № 1 - для групи II).
Друга особливість виконання завдання хворими двох груп пов'язана з різною стійкістю помилок. Так, у піддослідних групи I відповідь (вибір) нестійкий, вони частіше змінюють вибір, або покращуючи, або погіршуючи свої відповіді. Випробовувані групи II при меншій чисельності помилкових відповідей менше змінюють вибір. Аналіз часу відповідей, а також спостереження за поведінкою піддослідних дозволяє виділити дві тенденції, дві стратегії вербальної поведінки випробовуваних двох груп. Випробовувані групи I (з ураженнями передньої мовної зони) працюють в зовнішньому плані, маніпулюють елементами фрази, «застосовують» слова-альтернативи до незавершеного пропозицією, промовляють слова і фрази. При цьому вони витрачають на такий перебір в середньому менше часу, ніж хворі групи II (з ураженнями задньої мовної зони) на виконання даного завдання. У піддослідних останньої групи збільшення латентного часу відповіді не супроводжується зовнішньою активністю, у них немає маніпуляцій, менше спроб промовляння. Як ми вже відзначали, зміна вибору у цієї групи зустрічається набагато рідше, при цьому не спостерігалося жодного виправлення правильної відповіді на невірний.
Ще одна лінія «якісного» відмінності ходу роботи випробовуваних двох розглянутих нами груп пов'язана з тим, що для піддослідних групи II (з ураженням задніх відділів мовної зони) вибір відбувається переважно в умовах неповного, фрагментарного «схоплювання» прислів'я. Так, при завершенні фраз вони намагаються або зіставити лише кінцеве слово прислів'я із запропонованими альтернативами, або підібрати сторону включає лише слова, що передує пропуску, але без опори на пропозицію в цілому. Прикладами таких відповідей може бути вибір ісп. 3. (комплексна семантична і акустико-мнестическая афазія) і ісп. Ч (комплексна акустико-мнестическая і семантична афазія). Обидва випробовуваних вибирають завершальне слово «лякає» до прислів'я «Справа майстра боїться» (альтернатива - лякає, займає, вимагає). При цьому в обох випадках підкреслюється зв'язок «боїться - лякає». Навіть при правильному виборі (хвора А., груба акустико-мнестическая афазія) пояснення свідчить про спроби співвіднести завершальні слова, а не зміст складеної фрази і пред'явленої прислів'я. Вибір «Найшла коса на скелю» (альтернативи - траву, глину, скелю) хвора супроводжує реплікою: «Так, в скелі - камінь».
124
Для хворих з ураженнями передньої мовної зони (група I) більш типовим є вибір на основі відтворення конкретної ситуації при орієнтації на пропозицію в цілому. Характерно, що спочатку правильно вибране «узагальнено-смислове» завершення випробовуваний може замінити «ситуаційним», вважаючи його більш відповідним. Так, хворий П. (груба комплексна моторна афазія) замінює вибір «Рибак рибака бачить відразу» на «Рибак рибака бачить на річці». Такий тип помилки може свідчити про порушення вибірковості на рівні ланки оцінки прийнятності контекстних зв'язків.
Таким чином, дані якісного аналізу помилкових відповідей і стратегій вербальної поведінки хворих двох груп афазії дозволяють виявити відмінності порушень розуміння прислів'їв у хворих з ураженнями передніх відділів мовних зон і задніх відділів мовних зон. Що стосується ролі ступеня вираженості дефекту, то перш за все можна відзначити вплив цього фактора на кількісну сторону помилок і збільшення часу відповіді у хворих розглянутих нами груп.
Результати експерименту виявили певні порушення розуміння прислів'їв у хворих з афазією. Як показав якісний аналіз матеріалу, механізм помилок у піддослідних групи I (з ураженнями передніх відділів мовних зон) і групи II (з ураженнями задніх відділів мовних зон) може бути пов'язаний з порушенням «вибірковості» систем вербальних зв'язків на різних етапах виконання завдання, в різних ланках переробки вербальної інформації [6], [15], [16].
Якщо піддослідних групи II фрагментарність сприйняття призводить до необхідності працювати в «дефектному» ланці декодування повідомлення, т. Е. На рівні «парадигматических відносин» (в даному випадку семантичних зв'язків окремих слів), то випробовувані групи I, хоча і орієнтуються на пропозицію в цілому , але виокремлює тільки його конкретно-ситуативна значення, а якщо і вловлюють узагальнений сенс, то «втрачають» його при необхідності виконати роботу по конструюванню фрази і оцінити її адекватність змісту прислів'я. Для групи I вибірковість вербальних зв'язків порушується на рівні значення пропозиції.
Таким чином, в умовах роботи в «неоптимальних» режимах у випробовуваних груп I і II спливають найбільш стійкі зв'язки і відносини (наочні ситуації у групи I і звичні вербальні зв'язку у групи II), які виявляються неадекватними для правильного виконання завдання. При цьому факт поділу прислів'їв на «важкі» і «легкі» може бути частково пояснений різницею в суб'єктивної частотності як окремих прислів'їв в мовному досвіді випробовуваних, так і типів звичних вербальних зв'язків.
Відмінності суб'єктивної складності окремих прислів'їв можна спробувати пояснити, виходячи з особливостей змісту прислів'їв. Своєрідність прислів'їв, як відзначають літературознавці, полягає в тому, що в них у конкретній формі передаються загальні риси і ознаки явищ природи, суспільного життя і особистих відносин людей [5]. Прислів'ям властиві певні форми узагальнення і іносказання. У зазначеній вище роботі відзначається, що переносне значення прислів'я могли купувати в силу розширення значень, але не всі прислів'я вживаються в переносному сенсі [5]. Якщо порівняти з цих позицій прислів'я «Рибак рибака бачить здалеку» (найбільш важку для хворих групи I по числу стійкості помилок) і «Друзі пізнаються в біді» (найбільш легку для цієї ж групи), то ми побачимо, що найбільш суттєві відмінності між ними і пов'язані за ступенем розбіжності «прямого» і переносного значення. Якщо для прислів'я «Рибак рибака ...» така розбіжність максимально, то для прислів'я «Друзі пізнаються в біді» існує тільки пряме значення. Тенденція до звуження значення на рівні слова у хворих з еферентної моторної афазією відзначалася в експериментальному дослідженні Л. С. Цвєткової та Е. А. Ахметовою [15], [16]. У дослідженні прислів'їв тенденція до звуження значення виявилася на рівні пропозиції.
ВИСНОВКИ
1. Експеримент показав придатність розробленої методики для дослідження порушення розуміння прислів'їв при афазії.
2. Отримані результати показали, що у хворих з афазією є порушення розуміння прислів'їв, при цьому виявляються якісні відмінності особливостей цих порушень у хворих з ураженнями передньої мовної зони і задньої мовної зони.
3. Експериментальні дані дозволяють припустити, що порушення вибірковості (селективності) вербальних зв'язків може носити «парціальний» характер для кожної з розглянутих нами груп. Таке припущення потребує подальшої експериментальної перевірки.
4. В експерименті було виявлено відмінності в суб'єктивній складності окремих прислів'їв для хворих з різними формами афазії. Вказані відмінності можуть залежати від складного поєднання і взаємодії психологічних, нейропсихологічних і лінгвістичних чинників, вивчення ролі яких і складе завдання подальшого дослідження.
1. Виготський Л. С. Вибрані психологічні дослідження. - М., 1956.
2. Виготський Л. С. Мислення і мова. - М., 1934.
3. Зейгарник Б. В. Порушення мислення у психічно хворих. - М., 1958.
4. Зейгарник Б. В. Патопсихологія. - М., 1976.
5. Кравцов Н. І., Лазутін С.Г. Російське усна народна творчість. - М., 1977.
6. Лурія А. Р. Вищі кіркові функції і їх порушення при локальних ураженнях мозку. - М., 1969.
7. Лурія А. Р. Два виду порушення розуміння граматичних конструкцій. - В сб .: Проблеми афазії і відновного навчання. М., 1979.
8. Лурія А. Р. Про двох основних класах афазіческіх порушень мовлення. - В сб .: ПроблеШ1 афазії і відновного навчання. М., 1975.
125
9. Лурія А. Р. Основні проблеми нейролінгвістики. - М., 1975.
10. Лурія А. Р. Мова і сознаніе.-М., 1979.
11. Лурія А. Р. Мова і мислення (матеріали до курсу лекцій з загальної психології). - М., I 975.
12. Рубінштейн С. Я. Експериментальні методики патопсихології і досвід застосування їх в клініці. - М., 1970.
13. Російські прислів'я, приказки та крилаті вирази / Упоряд. В. П. Феліцина, Ю. Є. Прохоров; Під ред. Е. М. Верещагіна, Б. Г. Костомарова. М "1 972.
14. Цвєткова Л. С. Відновне навчання при локальних ураженнях мозку. - 1 ML, 1972.
15. Цвєткова Л. С, Ахметова Е. А. Порушення розуміння мови при моторної афазії. - В кн .: Психологічні дослідження в практиці медико-соціальної експертизи. М., 1972.
16. Цвєткова Л. С, Ахметова Е. А. Про порушення розуміння мови при моторної афазії. - В сб .: Проблеми афазії і відновного навчання. - М., 1979.
17. Цвєткова Л. С, Глозман Ж. М. Аграматизм при афазії. -М., 1979.
18. Цвєткова Л. С, Кечку М. Розуміння мови і його порушення. - В сб .: Проблеми афазії і відновного навчання. М., 1975.
19. Jakobson R. Two aspects of language and two types of aphasic disturbances . - In: Jakobson R. & Halle M. Fundamentals of language. The Hague. Mouton, 1956.
Надійшла до редакції 27. IV .1981 м