Самарська державна академія культури і мистецтв

1. Історія
2. ректори
3. Напишіть відгук про статтю "Самарська державна академія культури і мистецтв"

Матеріал з Вікіпедії - вільної енциклопедії

Самарська державна академія культури і мистецтв
(СГАКІ) колишні назви

Самарський державний інститут культури (СГІК) (1971-1991 рр.)
Самарський державний інститут мистецтв і культури (1991-1996 рр.)

Рік заснування

тисяча дев'ятсот сімдесят один

ректор

Куруленко Еллеонора Олександрівна , Доктор культурології, професор.

Розташування

Самара

Юридична адреса

443010 Самара , вул. Фрунзе , 167

сайт

[Smrgaki.ru .ru]

: 53 ° 11'47 "пн. ш. 50 ° 05'53 "в. д. / 53.1964222 ° с. ш. 50.0981278 ° сх. д. / 53.1964222; 50.0981278 (G) [Www.openstreetmap.org/?mlat=53.1964222&mlon=50.0981278&zoom=18 (O)] (Я) К: Навчальні заклади, засновані в 1971 році

Самарська державна академія культури і мистецтв (СГАКІ) - вищий навчальний заклад в Самарі .

Історія

Засноване в 1971 як Куйбишевський державний інститут культури, з 1991 - Самарський державний інститут мистецтв і культури. У 1996 році інститут був перетворений в Самарську державну академію культури і мистецтв.

Має ліцензію на освітню діяльність і є атестованим і акредитованим державним освітнім закладом вищої професійної освіти. В даний час до складу академії входять 5 інститутів (з них 4 - випускаючі) і 31 кафедра (з них 25 - випускаючі).

Інститут є великим освітньо-науковим центром Поволжя, творчою лабораторією, концертним установою, з яким ефективно співпрацюють провідні російські та зарубіжні наукові та творчі організації та навчальні заклади.

З дня заснування вузом керували ректори: В. О. Морозов (1971-1975 рр.), І. М. Кузьмін (1975-1993 рр.). Інститут розташований в колишній будівлі «Куйбишевського обласного комітету Комуністичної партії Радянського Союзу ». З 1993 року після обрання і по серпень 2009 року ректором академії була М. Г. Вохришева, доктор педагогічних наук, професор, заслужений працівник культури Російської Федерації, дійсний член Міжнародної академії інформатизації, кавалер Ордена Пошани.

З осені 2010 року почав роботу музично-академічний Молодий театр академії «Консерваторія».

ректори

структура

• Соціально-гуманітарний інститут
• Інститут інформаційно-комунікаційних технологій
• Інститут музики (консерваторія)
• Інститут культурології і соціально-культурних технологій
• Інститут сучасного мистецтва і художніх комунікацій

викладачі

• Фефілов Микола Володимирович
• Хабаров Олександр Михайлович
• Світовит Тетяна Вікторівна
• Загадкін Сергій Миколайович
• Семенов Віталій Тимофійович
• Назаров Павло Анатолійович
• Дарвіна Ольга Геннадіївна
• Дятлов Дмитро Олексійович
• Батишева Валентина Миколаївна

Напишіть відгук про статтю "Самарська державна академія культури і мистецтв"

посилання

• [Smrgaki.ru Офіційний сайт СГАКІ]

Уривок, що характеризує Самарська державна академія культури і мистецтв

- On dit que la pauvre comtesse est tres mal. Le medecin dit que c'est l'angine pectorale. [Кажуть, що бідна графиня дуже погана. Доктор сказав, що це грудна хвороба.]
- L'angine? Oh, c'est une maladie terrible! [Грудна хвороба? О, це жахлива хвороба!]
- On dit que les rivaux se sont reconcilies grace a l'angine ... [Кажуть, що суперники примирилися завдяки цієї хвороби.]
Слово angine повторювалося з великим задоволенням.
- Le vieux comte est touchant a ce qu'on dit. Il a pleure comme un enfant quand le medecin lui a dit que le cas etait dangereux. [Старий граф дуже зворушливий, кажуть. Він заплакав, як дитя, коли доктор сказав, що випадок небезпечний.]
- Oh, ce serait une perte terrible. C'est une femme ravissante. [О, це була б велика втрата. Така чарівна жінка.]
- Vous parlez de la pauvre comtesse, - сказала, підходячи, Анна Павлівна. - J'ai envoye savoir de ses nouvelles. On m'a dit qu'elle allait un peu mieux. Oh, sans doute, c'est la plus charmante femme du monde, - сказала Ганна Павлівна з посмішкою над своєю захопленістю. - Nous appartenons a des camps differents, mais cela ne m'empeche pas de l'estimer, comme elle le merite. Elle est bien malheureuse, [Ви говорите про бідну графиню ... Я посилала дізнаватися про її здоров'я. Мені сказали, що їй трохи краще. О, без сумніву, це чарівна жінка в світі. Ми належимо до різних таборах, але це не заважає мені поважати її по її заслугам. Вона така нещасна.] - додала Анна Павлівна.
Вважаючи, що цими словами Анна Павлівна злегка піднімала завісу таємниці над хворобою графині, один необережний юнак дозволив собі висловити подив у тому, що ні покликані відомі лікарі, а лікує графиню шарлатан, який може дати небезпечні засоби.
- Vos informations peuvent etre meilleures que les miennes, - раптом отруйно напустилася Анна Павлівна на недосвідченого юнака. - Mais je sais de bonne source que ce medecin est un homme tres savant et tres habile. C'est le medecin intime de la Reine d'Espagne. [Ваші звістки можуть бути вірніше моїх ... але я з хороших джерел знаю, що цей доктор дуже вчений і вправний чоловік. Це лейб медик королеви іспанської.] - І таким чином знищивши молодої людини, Анна Павлівна звернулася до Билибину, який в іншому гуртку, підібравши шкіру і, мабуть, сбір розпустити її, щоб сказати un mot, говорив про австрійців.
- Je trouve que c'est charmant! [Я знаходжу, що це чарівно!] - говорив він про дипломатичну папір, при якій відіслані були до Відня австрійські прапори, взяті Вітгенштейн, le heros de Petropol [героєм Петрополя] (як його називали в Петербурзі).
- Як, як це? - звернулася до нього Анна Павлівна, збуджуючи мовчання для почутого mot, яке вона вже знала.
І Билибин повторив наступні справжні слова дипломатичної депеші, їм складеної:
- L'Empereur renvoie les drapeaux Autrichiens, - сказав Билибин, - drapeaux amis et egares qu'il a trouve hors de la route, [Імператор відсилає австрійські прапори, дружні і заблудлі прапори, які він знайшов поза справжньою дороги.] - докінчив Билибин , розпускаючи шкіру.
- Charmant, charmant, [Прелестно, чарівно,] - сказав князь Василь.
- C'est la route de Varsovie peut etre, [Це варшавська дорога, може бути.] - голосно і несподівано сказав князь Іполит. Всі озирнулися на нього, не розуміючи того, що він хотів сказати цим. Князь Іполит теж з веселим подивом озирався навколо себе. Він так само, як і інші, не розумів того, що значили сказані ним слова. Він під час своєї дипломатичної кар'єри не раз помічав, що таким чином сказані раптом слова виявлялися дуже дотепні, і він про всяк випадок сказав ці слова, перші прийшли йому на мову. «Може, вийде дуже добре, - думав він, - а якщо не вийде, вони там зуміють це влаштувати». Дійсно, в той час як запанувало ніякове мовчання, увійшло то недостатньо патріотичне обличчя, якого чекала для звернення Анна Павлівна, і вона, посміхаючись і погрозивши пальцем Іполита, запросила князя Василя до столу, і, підносячи йому дві свічки і рукопис, попросила його почати . Все замовкло.